Звичайний Ур

Хочеш – скажи їм, що отара овець не розумніша за одну вівцю, а напрямок, вказаний бадьорими пастушками – необов’язково веде на пасовисько, адже рано чи пізно овечі дороги закінчуються на м’ясокомбінаті. Скажи їм, що юрба – то не є гігантська істота зі збірним супермозком. Уділ юрби – віддаватися інстинктам та емоціям, а ще за командою виконувати примітивні функції: стрибати, співати хором, руйнувати.

Скажи їм і вони не повірять. Чи зроблять вигляд, що не повірили…

У своїй статті майже дворічної давності, присвяченій проблемі законодавчих заборонних маразмів, я торкнувся одного показового історичного феномену. Йшлося про те як невеликі групи прибічників більшовицької та фашистської диктатур різко виросли у тотальні більшості, а з розвалом державних систем «народні маси» так само різко перетворилися на противників раніше шанованих ідеологій. Мабуть, з позиції дослідника я мав би радіти, що першу частину схожої дивовижі мені випало побачити на власні очі, але поки не побачив другої, утримаюся.

Звірства нацистів у концтаборах соціальний психолог Йельського університету Стенлі Мілгрем вважав нехарактерними загальнолюдській природі і пов’язував зі своєрідностями німецького менталітету. Він вирішив провести експеримент із групами американців і німців, аби випробувати піддослідних на жорстокість до незнайомих людей під впливом авторитарної фігури. Спочатку вчений взявся за земляків, ними ж і завершив, відмовившись від «німецького» продовження експерименту. Понад половину учасників належало кваліфікувати як садистів: «Якщо б у Сполучених Штатах створили систему таборів смерті за зразком нацистської Німеччини, відповідний персонал для цих таборів можна було б знайти у будь-якому американському місті середньої величини».

Трактат Умберто Еко налічує 14 ознак ур-фашизму. Ще навесні нашій дійсності не вистачало трьох із них. Тепер двох…

Ті, кому ім’я легіон, а по-простацьки – юрба, майже дослівно декларують кричалки кіплінгівських бандерлогів: «Ми – великий народ! Ми всі так говоримо, і тому це правда!». Хочеш – нагадай їм хто такі бандерлоги, тобі ж не терпиться почути, що ти і твій Кіплінг –імперські прихвостні, а отже агенти Путіна. Поміж іншим, май на увазі: не кожен співрозмовник із юрби в курсі, що даючи назву племені мавп, Кіплінг не ставив собі за мету позбиткуватися з прізвища очільника українського національно-визвольного руху. У їхніх головах булькає щось на зразок коктейлю Молотова – гримуча суміш глупоти й лицемірства, і спробуй-но розберися якого складника в тій суміші більше. А, може, в результаті збовтування утворюється принципово нова речовина з особливою молекулярною структурою?

Без термінології Орвела тут ніяк не обійтися. «Злочинстоп» – глухота до ворожих аргументів, захисна тупість. «Чорнобіл» у першому значенні – звинувачення ворога у ганебній схильності чорне називати білим, у другому – схвальне засвідчення готовності члена Партії назвати чорне білим, якщо цього вимагатиме партійна дисципліна. «Двоєдумство» – здатність утримувати два взаємовиключні поняття в одному розумі одночасно і при цьому цілковито визнавати і приймати обидва.

До речі, якийсь радикальний політик минулої постреволюційної весни на повному серйозі штовхнув креативну ідею заснувати міністерство Правди. Висновок: щоб, не напружуючись, втілити «1984» в життя, достатньо НЕ ЧИТАТИ цього роману...

Роман Скиба