«No kvit, no cry»«No kvit, no cry»
«No kvit, no cry»

«No kvit, no cry»


Володимир Грачов
Політичні вподобання Сергія Квіта чітко відбилися на внутрішній та зовнішній діяльності університету, і цю негативну динаміку розвитку тепер можна побачити неозброєним оком

Теги матеріалу: нацизм, освіта, солідарність, україна, фото
21.02.2013

«God, quit the kvit», «No kvit, no cry» – саморобними стікерами з таким змістом обліплена зараз вся «Могилянка».

І справді, історію ректорства цієї неординарної та одіозної особистості можна поділити на два окремі періоди, які мають суттєві відмінності.

Захист могилянських традицій, відстоювання інтересів університету у непростих відносинах з владою, реставрація корпусів вузу та їх технічне переобладнання – саме в такому вигляді, напевне, хотів бачити розвиток своєї «Альма-матер» В’ячеслав Брюховецький, який власноруч передавав «булаву» – символ влади – новому ректору.

Але з плином часу та кардинальними змінами в політичному житті країни вектор розвитку університету, як символу автономії та своєрідної ідентичності у всій системі освіти України, різко повернув у бік світобачення самого ректора, – і зараз, як би болісно це не звучало, це стало єдиним цілим.

Політичні вподобання Сергія Квіта чітко відбилися на внутрішній та зовнішній діяльності університету, і цю негативну динаміку розвитку тепер можна побачити неозброєним оком. Зокрема, це організація націоналістичних та шовіністичних заходів, таких як виставка «Народна війна», що була відкрита представниками ВО «Свобода» в стінах Філологічної бібліотеки, за особистою участю Квіта; заборона семінару за темою «Перше травня та соціальні протести в Україні»; скасування лекції німецького історика Гжегожа Россолінскі-Лібе у рамках спільного проекту Німецької служби академічних обмінів (DAAD) і Центру польських та європейських студій,  що мала презентувати критичний погляд на Степана Бандеру; дозвіл на діяльність націоналістичної організації «Український студент», яка, фактично, є могилянською філією ВО «Свобода», – політичної партії, що відверто сповідує ультраправі погляди;  створення під началом цієї організації так званої «студентської охорони» – варти молодиків, яка відтепер «патрулює» академію.

Коли неофашисти напали на захід, присвячений дню пам’яті загиблих трансгендерних людей, застосовуючи фізичне насилля та сльозогінний газ, керівництво академії відмовилось розмістити на офіційному сайті заяву про те, що «Могилянка» не допускає проявів ксенофобії і фашизму у своїх стінах. Ба більше, винними зробили самих організаторів – мовляв, вони самі спровокували нападників.

Важливою та знаковою подією стало брутальне закриття Центру візуальної культури, представники якого, разом із незалежною профспілкою «Пряма дія», виступили організаторами студентських протестів – завдяки чому, зокрема, було знято з розгляду законопроект, що передбачав позбавлення Академії статусу університету. Як відомо, сам Квіт «демократично» аргументував закриття ЦВК тим, що виставка «Українське тіло», яка проходила в стінах Центру, нібито є «не мистецтвом, а лайном».

До того ж, варто згадати широко відому статтю «Дерибан благодійних коштів НаУКМА у 2010 році» на головному неофіційному форумі KMA INSIDER, а також судову справу студента Володимира Пащука – де третьою особою на стороні відповідача виступає Сергій Квіт. За словами студента, йому зняли потрібну кількість балів для проходу на бюджет у магістратуру, а потім протизаконно скасували його апеляцію. Після звернення до ректора, той, закривши очі на правила зарахування студентів, затверджені Міносвіти , запропонував Володимиру сплачувати гроші за навчання на контракті в розстрочку  – щоб у такий спосіб «вичерпати проблему». Розгляд цієї знакової справи відбудеться 25 лютого, о 10.30, у Подільському районному суді, і могілянці придуть туди підтримати свого товариша.

Безперечно – всі ці події негативно впливають на авторитет «Могилянки», як колиски сучасної системи вищої освіти в нашій країні та одного з центрів боротьби за соціальні права, демократію, свободу слова. А теперішній ректор матиме всі шанси увійти в історію НаУКМА на сторінках, які не просякнуті гордістю за «Альма-матер», а краще мали б бути вирваними.

Володимир Грачов

Читайте по теме:

Ґжеґож Россолінські-ЛібеСуспільство не бачить проблеми у неофашистських рухах

Іван Шматко«Свобода» і вбивця біля ваших дверей

Андрій МанчукПод руку с Тягнибоком

Ричард СеймурСопротивление  фашизму:  между «рано» и «поздно»

Марианн МэкельберНастоящая борьба только начинается

Андрей Манчук«Могилянский» протест» 


Підтримка
  • BTC: 1Dj9i1ytVYg9rcmxs41ga2TJEniLNzMqrW
  • BCH: 18HRy1V7UzNbbW13Qz9Mznz59PqEdLz1s9
  • BTG: GUwgeXrZiiKfzh2LW7GvTvFwmbofx7a4xz
  • ETH: 0xe51ff8f0d4d23022ae8e888b8d9b1213846ecac0
  • LTC: LQFDeUgkQEUGakHgjr5TLMAXvXWZFtFXDF
2011-2017 © - ЛІВА інтернет-журнал