Нація натовпу

Журнал «Країна» передруковує лютий треш з Росбалта. Забавляє навіть не стільки текст (обережно! під час його читання з вашого монітора може потекти жир!), як сама теза про чорно-білий поділ українців на два сорти – тих, хто підтримує Євромайдан – тобто свідомих, світлих, «с чистыми и умытыми лицами», як писав в аналогічному тексті донецький блогер Казанський. Одним словом – європейців, і тих, хто Майдан не підтримує – тобто, темних, неосвічених, позбавлених всіх людських радощів орків – бидло, назване для конспірації «новими бідними людьми».

Текст дуже смішний сам по собі, буквально кожна його фраза: від порівняння «нових бідних» з дітьми алкоголіків до шикарного пасажу про «невдах», які не змогли знайти своїм талантам кращого застосування, ніж зайнятись наукою і освітою.

Але ще смішнішим цей текст робить дата виходу – журнал «Країна» передрукував його у номері від 26-го грудня (оригінал на Росбалті вийшов ще 1-го грудня). Тобто тоді, коли навіть найстійкіші «умытые лица» вже зрозуміли, що ніякою «революцією» тут і не пахне, а на Майдані залишились тільки найупоротіші його фанати – тобто ті, які ніколи і не усвідомлять, що зіграли роль масовки в розборках олігархів.

Я був на Майдані вчора і бачив там жахливі картини, достойні фестивального постапокаліптичного кіно, знятого Кустуріцею. Купи волоцюг, сморід і кіптява, від яких неможливо дихати, бочки з вогнем, біля яких гріються люди-біженці, безумні народні співи, ікони в палатках, стенди, обклеєні картинками з сайту «Дурдом», опудало президента в клітці, що знову повертає нас до теми магічного мислення племен Майдану, продавці сувенірної шароварщини, ряжені козаки, знову волоцюги, знову сморід, сувеніри, палатки...

Я не знаю, кого автор цієї жирноти вважає «нацією фейсбуку», – але там я побачив націю натовпу, націю ірраціоналізму і стадного інстинкту (вибачте за тавтологію), націю політичної наївності і масового безумства. Але взагалі, я люблю такі тексти саме за те, що по відношенню до них чітко можна визначати адекватність людей. Втім, про це варто поговорити окремо.

А поки що – став лайк, якщо ти не слабка духом дитина алкологіка, позбавлена радощів життя!

Андрій Бродецький

Читайте по теме: 

Клара Вайсс, Питер Шварц. Перетягивание Украины

Джеффри Соммерс. Не всё то золото, что блестит

Посмотреть правде в глаза

Артем Кирпиченок. Мир без левых

Олег Ясинский. Украина: Голограмма революции

Дмитрий Колесник. Как левые по правым соскучились

Александр Шубин. "Революции да, имитации – нет"

Сергей Киричук. Мировой кризис и украинский периферийный капитализм