Неоліберали карають Грецію

Ця колонка є першим українським текстом російського економіста та публіциста Леоніда Грука

Liva.com.ua.

Усі тварини рівні, але деякі тварини рівніші за інших

Джордж Орвелл

Усі порівняння кульгають – тому що умови ніколи не бувають абсолютно ідентичними. Однак, саме порівняння дозволяє виявити випадки, коли, за схожих умов економічної кризи, одним країнам дозволяється застосовувати певний набір регуляторних заходів – тоді як інші не мають на це дозволу від світових економічних структур.

Уявімо собі, що в розпал «Великої рецесії» – як охрестили поточну світову економічну кризу західні економісти – уряд США вирішив б скоротити дефіцит федерального бюджету більш ніж на 800 мільярдів доларів, урізуючи витрати і підвищуючи податки заради досягнення цієї мети. А в процесі застосування цих заходів – у той час, як економіка хитається, а рівень безробіття підскакує до 16% – адміністрація раптом вирішує урізати ще 400 мільярдів. Якої реакції на ці дії можна було б очікувати від населення США? Чи не побачили б ми масові демонстрації протесту та бунти на площах? Напевне, що так. То ж, не дивно, що в дійсності адміністрація США вдається до протилежних заходів.

Але звідки взялися ці цифри? Вони лише відображають реальні дії уряду Греції, умовно скориговані до масштабів економіки США.

Чому ж тоді гнів протестуючих громадян Греції породжує нерозуміння світових ЗМІ? До того ж, незаводоволення підживлюється не тільки проциклічними заходами грецького уряду, а ще й розумінням того, що міжнародні структури – як то Європейська комісія, Європейський центральний банк і Міжнародний валютний фонд – хочуть показово покарати Грецію та її громадян. Це наочна демонстрація сутністі правого проекту європейських еліт, який носить назву «Євросоюз» – а також, ілюстрація подвійних стандартів неоліберальної економічної політики. Не можна уявити собі фантасмагоричну ситуацію, коли МВФ та Світовий банк душать економіку США, змушуючи адміністрацію Обами скорочувати дефіцит. Але ж у випадку інших країн вони спонукають уряди саме до таких заходів

Власне, головна економічна проблема Греції – її участь в європейському валютному союзі. Якби не ця участь, уряд країни міг б вчинити так само, як більшість адміністрацій світу в 2009 році – тобто, надати економіці стимул через збільшення державних витрат. Якби для такого збільшення витрат необхідно було б врегулювати проблему із зовнішнім боргом, країна цілком би змогла це зробити. Європейські структури в будь-якому випадку збираються реструктуризувати цей борг – проте, країну прирікають на роки жорстокої економічної політики, змушуючи її продавати задешево продавати державні активи, а також змінювати економічну структуру держави за вказівками з-за кордону.

Втім, європейська влада і МВФ (який повністю виконує вказівки європейських структур щодо Греції) все ж не можуть не надати Греції черговий транш (це має відбутися вже 29 червня). Адже, колективний страх перед повномасштабним дефолтом країни-члена єврозони, скоріше за все, переважить бажання покарати греків. Європейська влада не може піти на це заради заощадження якихось 13 мільярдів євро. І грецька сторона має теоретичну можливість використати цю ситуацію на користь своєї країни.

Уявимо собі, що в Греції приходить до влади інший уряд, не зациклений на догмах неолібералізму. Природно, що він зайняв би значно жорсткішу позицію щодо європейської влади. Для початку, він мав би встановити мораторій на відсоткові виплати по боргу, які складають вже 6,6% ВВП – і, за прогнозами МВФ   виростуть до 2014 року до 8,6%. Це величезна цифра – для прикладу, держборг США коштує американської економіці тільки 1,4% ВВП у вигляді відсоткових платежів. Запровадження такого мораторію дало б змогу вивільнити кошти для програми стимулювання економіки. І Греція отримала б виграшну позицію у переговорах з європейською владою про списання частини боргу.

Міжнародні організації, які намагаються покарати греків, повторюють стару неоліберальну мантру: нібито «внутрішня девальвація» через високе безробіття і падіння заробітної плати для найманих робітників призведе до підвищення міжнародної конкурентоспроможності країни. Але, за даними МВФ, євро у грецькій економіці переоцінений на 20-34%. Це означає, що у реальній перспективі запропоновані заходи не призведуть до підвищення конкурентоспроможності країни. До того ж, уряд проводить невірну фіскальну політику, підвищуючи податки. А монетарна політика перебуває в руках ЄЦБ.

Отже, можемо зробити невтішні висновки з ситуації. Незважаючи на те, що європейські структури мають цілком достатньо коштів для швидкої допомоги Греції (або для допомоги своїм банкам у разі неминучого списання неповоротних боргів), вони воліють покарати народ Греції. Хоча для цього немає реальних економічних підстав.