З далекого походу

З далекого походу


Павло Тичина
І зрозумів я: люди Були звірми і єсть. – О, що ви наробили, Прокляті, на землі!

З далекого походу 
Вернувсь до мене брат. 
Одкинув він рушницю, 
На край стола схиливсь.

– Ой що ж ти, брате, бачив, 
Кого ти там убив? –
Поглянув він на мене, 
Поглянув, одвернувсь.

– Питаєш ти, що бачив, 
Чи я кого убив, –
Мене, мене убили! –
Сказав та й заридав…

І зрозумів я: люди 
Були звірми і єсть. –
О, що ви наробили, 
Прокляті, на землі!

1914-1915 рр.





RSSРедакціяПартнериПідтримка

2011-2014 © - ЛІВА інтернет-журнал