Весна

Весна


Майк Йогансен
I от стою: i думаю так приближно: Вiрю: зробимо весну на свiтi. Щось пiдходить близько, нiжно: Товаришу, дозвольте прикурити

На зими нескiнчену поему 
Упала, розтала веснинка – 
Перша тема 
На останню бiлу сторiнку.

Iду поважний, похмурий i мрiю 
Про щось: про подiл земельної ренти. 
А навколо грають, пустують дурнi весновiї 
I смiються з мене iнтелiґента.

Гей, що солодким духом цигарки 
Пахнув на мене старенький робочий. 
Наче воно не зима й не Харкiв, 
А степ полином пливе й лоскоче.

I от стою: i думаю так приближно: 
Вiрю: зробимо весну на свiтi. 
Щось пiдходить близько, нiжно: 
Товаришу, дозвольте прикурити.

1929 р.





RSSРедакціяПідтримка

2011-2017 © - ЛІВА інтернет-журнал