Завтра знов до верстату

Завтра знов до верстату


Майк Йогансен
Люблю машину. Вона блискуча й гостра. Люблю й ненавиджу: вона, мов жінка

А сьогодні вечір. Яке соковите листя!
          Яке рідне дерево!
     Собака пробіг – теж непоганий,
          Об дерево чистить
               І тре волохате черево.
          Завтра знов до верстату.

Люблю машину. Вона блискуча й гостра.
Люблю й ненавиджу: вона, мов жінка,
          Ласкава й ловка, але не любить,
                              коли я п'яний,
                І не пускає ні на хвилинку.

          Завтра знов до верстату,
А сьогодні вечір, і, мов невірний апостол,
          Обймаю осику розп'яту,
І цілую кору і пальці вкладаю
                                        в вирубану рану.

          Завтра знов до верстату.

1924 р.





RSSРедакціяПідтримка

2011-2017 © - ЛІВА інтернет-журнал