Завтра знов до верстатуЗавтра знов до верстату
Завтра знов до верстату

Завтра знов до верстату


Майк Йогансен
Люблю машину. Вона блискуча й гостра. Люблю й ненавиджу: вона, мов жінка

А сьогодні вечір. Яке соковите листя!
          Яке рідне дерево!
     Собака пробіг – теж непоганий,
          Об дерево чистить
               І тре волохате черево.
          Завтра знов до верстату.

Люблю машину. Вона блискуча й гостра.
Люблю й ненавиджу: вона, мов жінка,
          Ласкава й ловка, але не любить,
                              коли я п'яний,
                І не пускає ні на хвилинку.

          Завтра знов до верстату,
А сьогодні вечір, і, мов невірний апостол,
          Обймаю осику розп'яту,
І цілую кору і пальці вкладаю
                                        в вирубану рану.

          Завтра знов до верстату.

1924 р.


Підтримка
  • BTC: 1Dj9i1ytVYg9rcmxs41ga2TJEniLNzMqrW
  • BCH: 18HRy1V7UzNbbW13Qz9Mznz59PqEdLz1s9
  • BTG: GUwgeXrZiiKfzh2LW7GvTvFwmbofx7a4xz
  • ETH: 0xe51ff8f0d4d23022ae8e888b8d9b1213846ecac0
  • LTC: LQFDeUgkQEUGakHgjr5TLMAXvXWZFtFXDF
2011-2017 © - ЛІВА інтернет-журнал