Революція

Коли Прометей
Підвівся руба
      З чотирьох ніг на дві,
      І, вогонь з запаленого 
                                блискавкою дуба
Узявши у кострубаті руки,
      Повстав проти Зевса,
То перша була 
      На землі
Після незчисленних ночей
      Революція

Коли під вітром у вічних 
                                 Снігах Кавказу
      Зазяблі раби
      Убили своїх центуріонів
І сунули з полум`ям і димом,
    Як люта імла,
    В дикій розпуці
                   на Рим,
    То ще раз 
Після мільйонів, і ще раз
      Була 
      Революція.

    Коли гнаний,
До смерті потомлений Робочий,
    У голодні руки
Узявши
Війні віками вірний метал
    На спомин,
За погаслі очі сухотних дітей,
За панські ночі зганьблених
                           жінок,
    За проституток,
    За віковічні муки,
За тисячолітній стогін
    Уразив пана у серце,
То в перший
Після мільйонів разів,
     Знову в перший
І передостанній раз
     Була
Революція.

Коли на землі – Комуна,
Й сумирного вечора
     З верхів`я
     Гірних гаїв,
     Як всесвітові струни,
Люди линуть далеко
     За обрій землі,
Аби в гармонії миру,
     Як меч,
Мов лелека,
     Осягти, захопити іще одну
      невторовану путь,
Коли електрику,
     Радій
Й інші ляльки
     Буде поховано з миром,
Як архаїчні руни,
     В дитячі книжки,
Коли на землі - Комуна
– Одін величний,
І лише смерть,
     Як і раніш,
Жертиме гірших і ліпших – 
      Останній тиран
В океані Комуни...

І ще раз, ізнову
У цвинтарях книгозбірень,
У поемах забутих поетів,
У якійсь старовинній Леніна 
                                  й Маркса науці
Розкопають люди
Одне напіввмерле забуте слово,
     І слово це буде:
            – Революція.

1924 р.