Один із них працював на ливарному.
Інший, молодший, на машинобудівному.
Вони зустрілись у себе на спальному,
коли повертались із роботи додому.
За їхніми робітничими рухами,
за їхніми словами – короткими й виваженими,
стояла вулиця з усіма звуками,
з усіма проблемами, складними й невирішеними.
Перший сказав: "Страйкуємо, товаришу.
Цехи наповнені сонячним пилом.
Паровози на сортувальному
пахнуть соняшниками та мастилом".
"Отримає все лише той, хто бореться.
Нехай відчують тепер різницю.
Незалежна профспілка на вашому боці", –
відповів йому другий і потиснув правицю.
І старший тримав собі у пам'яті,
стоячи у шкірянці потертій,
дві ходки – по сто дев'яносто п'ятій
і двісті дев'яносто четвертій.
А молодший був у свої дев'ятнадцять
кращим бійцем у всьому місті
і щовечора тепер повертався з праці,
відкинувшись по президентській амністії.
І молодший дістав пачку з останньою цигаркою,
і сонце було вибите на руці у нього.
А старший не мав двох пальців, відрізаних болгаркою, –
великого і вказівного.
*Стаття 294. Масові заворушення
Стаття 195. Погроза знищення майна
-
Культура
Машина времени Дзиги Вертова
Андрій Манчук 90 лет фильму «Человек с киноаппаратом»>> -
Антифашизм
Мученики Третьего Интернационала
Лев Троцкий 100 лет со дня убийства Либкнехта и Люксембург>> -
Історія
Українські еліти боролись лише за власне панування
Павло Грабовський Як творилися міфи>> -
Політика
Анархисты обжаловали военное положение
Вячеслав Азаров Без прав и свобод>>
RSS.jpg)
