Ремонт землі

Збудив залізо: встало і іде.
Ногами потяга переступає степ.
Летить над лісом,
         Шрубом вкручується в плуг,
І дзвякає підковою. У рудень рук
Не вистачає на великий вигруз.

Заводить воду у завод,
Засвічує – і от вода горить,
Трубить в турбінах, наливає порт,
Де пароплав на якорі стоїть.

Як лінії електрики, як ліхтарі,
Стоять слова над мапою Союзу
І світять. І в льодовий ріг,
В полярне поле увіходять люди...

І пише в книгу піль за твором твір
Колишніх і теперішніх пшениць,
На гори сходить і вбачає з гір
Шпилі прийдешніх світових столиць.

Місця високі віддає для міст,
Для рік ревущу позначає путь,
У піскову пустелю тисне ліс
І сонце – у болотну каламуть.

І п'ятикутну в душу вдушує печать,
Де серп і молот – тільки древній символ
Прадавніх зброй співають і ячать, –
арцимашин забута рима.

То в думання заходить, як гігант,
Що зародився сам із думання й борні,
Не Александр, не Наполеон, не Кант,
А слюсар по ремонту на землі.

1933 р.