Я порву ті вінки, що сплітались в добу лихоліттяЯ порву ті вінки, що сплітались в добу лихоліття
Я порву ті вінки, що сплітались в добу лихоліття

Я порву ті вінки, що сплітались в добу лихоліття


Василь Чумак
І засяють вони, як ті зорі у небі глибокім, — і не буде тоді робітник-селянин одиноким

Я порву ті вінки, що сплітались в добу лихоліття, 
розтопчу, розмету їх у попіл, у порох, у сміття. 

Замість них я розсиплю пісень злотосонячні хвилі, 
як ті птахи меткі, як ті птахи меткі-легкокрилі; 

оточу їх сріблом, загартую могутністю криці, 
дам їм крила вітрів і натхну їх вогнем блискавиці, 

і пущу. Хай летять мої думи — пісні-метеори — 
не в палаци гучні, не в безмежні блакитні простори, 

а в хатину людську, де в кутках оселилися злидні. 
Мої співи прості і робочому серцеві рідні. 

І засяють вони, як ті зорі у небі глибокім, — 
і не буде тоді робітник-селянин одиноким. 

1919 р.


Підтримка
  • BTC: 1Dj9i1ytVYg9rcmxs41ga2TJEniLNzMqrW
  • BCH: 18HRy1V7UzNbbW13Qz9Mznz59PqEdLz1s9
  • BTG: GUwgeXrZiiKfzh2LW7GvTvFwmbofx7a4xz
  • ETH: 0xe51ff8f0d4d23022ae8e888b8d9b1213846ecac0
  • LTC: LQFDeUgkQEUGakHgjr5TLMAXvXWZFtFXDF
2011-2018 © - ЛІВА інтернет-журнал