ЄрусалимЄрусалим
Єрусалим

Єрусалим


Сергій Жадан
З чистим серцем, – відповів йому пророк, – з чистим серцем і вогняним мечем

Йона Якір, вічний студент харківського технологічного,
розстріляний пізніше за звинуваченням в терористичній
діяльності, прийняв революцію й став на бік народу
після того як мав одкровення: вві сні йому явився
пророк Єзекіїль, з протигазом у потяганому підсумку,
й передав переляканому зі сну Йоні
вогняний меч, наказавши обороняти
від носатих британських лінкорів смарагдові води
Одеси – південного Єрусалиму революції.

Йона, який до того мало знався на військовій справі,
запитав у пророка: добре, але як я із цим упораюсь?
З чим я вийду проти ворога, коли той почне
обстрілювати з бортових гармат
пакгаузи та борделі?
З чистим серцем, – відповів йому пророк, –
з чистим серцем і вогняним мечем.
Ну і можеш ще найняти китайців.
Он їх скільки волочиться берегом без діла.

І прокинувшись, Йона справді сформував
батальйон китайських інтернаціоналістів,
рушивши в свій хрестовий похід,
з л’юісом на плечі та попелом Господнім у серці.

Можна лише гадати, чого було більше в цих
його стосунках із китайцями – любові чи криміналу.
Естетика революції й полягає, мабуть, у послідовній
та запеклій вірі в свої видіння. Інакше
маєш небезпеку загубитися в молоці нічних
припливів, втратити свої канали
спілкування з мучениками.

Відходячи потім на північ від брам міста,
яке їм належало охороняти, пробираючись
балками та болотами, за чим вони
насправді шкодували? Зневірений Йона
зі своїми нав’язливими голосами, що радили
йому захоплювати бронепотяги, підіймаючи
за собою мертвих – кость до кості, 
і зграя китайців, котрі взагалі слабко розуміли,
з ким воюють, не говорячи вже – за що.

Можна припустити, що вдень вони йшли за
повітряними драконами, які дихали над ними
сіркою та паровозним вугіллям, 
що вночі вони читали карту зоряного
неба, дивлячись як метеорити падають
в море, дзвінко б’ючись об борти
флоту союзників. 

Мабуть найбільші розчарування
припадають на долю тих, хто намагається
впорядковувати навколишню пустоту,
доповнюючи її своєю власною. Проходячи
через вогонь опору та несприйняття, ми
обпалюємо волосся, зазираючи в очі
справедливій і всюдисущій зневірі.

Куди б ти не прямував, куди б не скеровував
свій шлях, відхиляючись від прокреслених для
тебе на військових мапах маршрутів,
скільки б ти не намагався переграти навчених
перевізників, але, Йоно, мудрість у тому, що
всіх нас рано чи пізно викидає на берег,
де нас уже давно чекають,
з радістю і нетерпінням,
всі ті, хто буде любити нас до смерті,
всі ті, хто буде цю смерть
невблаганно прискорювати. 

2011 р.


2011-2017 © - ЛІВА інтернет-журнал