Інтернаціонал

Повстаньте, гнані і голодні 
Робітники усіх країв! 
Як у вулкановій безодні, 
В серцях у нас клекоче гнів! 
Ми всіх катів зітрем на порох... 
Повстань же, військо злидарів! 
Все нам забрав наш лютий ворог, 
Щоб все вернути час наспів. 

Чуєш: сурми заграли! 
Час розплати настав. 
В Інтернаціоналі 
Здобудем людських прав! 

Не ждіть рятунку ні від кого: 
Ні від богів, ні від царів! 
Позбудеться ярма тяжкого 
Сама сім'я пролетарів. 
Пусті слова про «право бідних»!
Держава дбає не про нас. 
Нас мали за рабів негідних... 
Доволі кривди і образ! 

Чуєш: сурми заграли! 
Час розплати настав. 
В Інтернаціоналі 
Здобудем людських прав! 

В склепах загарбані віками 
Лежать заховані скарби: 
Все те, що надбане трудами, 
Слізьми голодної юрби. 
I так визискуваним буде 
Робочий люд багато літ! 
Широкий світ... а всюду, всюди 
Безсильне – право, сильний – гніт. 

Чуєш: сурми заграли! 
Час розплати настав. 
В Інтернаціоналі 
Здобудем людських прав! 

В нужді та в утисках ми бились, 
А з наших жил точили кров. 
Над нами багачі глумились, 
А ми... корилися їм знов. 
Скидаймо ж гніт, ганьбу і маску: 
Вже промінь щастя нам засяв. 
Не треба прав без обов'язку 
I обов'язку, що без прав! 

Чуєш: сурми заграли! 
Час розплати настав. 
В Інтернаціоналі 
Здобудем людських прав! 

Лиш ми, робітники, ми – діти 
Святої армії труда, 
Землею будем володіти, 
А паразитів жде біда!.. 
Тоді, як грім під час негоди 
Впаде на голову катів, 
Нам сонце правди і свободи 
Засяє в тисячах огнів. 

Чуєш: сурми заграли! 
Час розплати настав. 
В Інтернаціоналі 
Здобудем людських прав! 

Ежен Потьє

Переклад Миколи Вороного