«Інтернаціонал» українською. До історії перекладів

Україномовну версію пролетарського гімну першим запропонував Микола Вороний, і саме його спроба була найбільш вдалою з формально-поетичного погляду. Його переклад для українського революційного середовища став, коли можна так сказати, канонічним– саме він безліч разів передруковувався та – значно рідше – тиражувався в аудіозаписах. І саме його приспів зацитував у поезії «Долг Украине» Маяковський.

Ось, як писав про появу своєї версії її автор:

«Згадаю тут же мої переклади революційних пісень – «Марсельєзи», «Варшав’янки» і особливо «Інтернаціонала». Як не як, а власне мій переклад  «Інтернаціонала» от уже близько 10 років одушевляє й пориває маси. Зробив я його на спеціальне замовлення Лук’янівського робітничого клубу на початку р. 1919 в Києві (тоді ж зробив і переклади «Марсельєзи» й «Варшав’янки»). Того ж року його й видали з нотами, але коли прийшли денікінці, то весь наклад знищили, (автор був зазначений тільки ініціалами М.В., завдяки чому я від денікінців не дістав належного гонорару)».

Звісно, легко здогадатися, який гонорар міг очікувати на Вороного за цей твір. Власне, пізніше його текст доволі часто публікувався під тим самим криптонімом «М.В.», хоча ім’я перекладача вже не було таємницею. Цікаво, що Вороний не мав під рукою ориґіналу «Інтернаціоналу» й перекладав із німецького перекладу, однак потім, звіривши свій текст із французьким, виявив, що критичних розбіжностей немає, і немає потреби переробляти все наново. Проте, на жаль, переклад Вороного неповний – відсутня п’ята строфа.

Однак окрім найпоширенішого варіанту мали місце ще принаймні дві спроби, котрі було зроблено у тій ж роки. Більш знана з них – повний переклад Євгена Григорука, який ми кілька місяців тому розмістили у ЖЖ-спільноті «Укрревкульт». Наскільки нам відомо, вперше його було надруковано у київській «Боротьбі» (№72, 1 квітня 1920 року. На той час ця газета була виданням правобережного бюро ЦК УКП(боротьбистів), а не центральним органом цієї партії. Це досить прикметно, оскільки сам Григорук був більшовиком, а не боротьбистом. До перекладу було додано коротеньку передмову від редакці

«Досі пролетаріят України не мав українського тексту інтернаціонального гімну. Було кілька перекладів його вкраїнською мовою, але не зовсім вдалих. Останніми часами поширився переклад М. В-ого, який уявляє собою просто якийсь конфуз, а не «Інтернаціонал», бо він перекладений з німецького тексту, тоді як Ежень Потьє написав свій гімн, звичайно, французькою.Нам доставлено новий переклад Інтернаціоналу, зроблений Євг. Григоруком і вже з оригіналу Еженя Потьє, а не з якогось німецького перекладу.Містимо цей досить близький до тексту переклад, не наводячи поки оцінки його і вважаючи зараз лише новою спробою, безперечно, більш удалою, ніж попередні».

Автором цієї нотатки, імовірно, є Микола Любченко або Микола Христовий (Псьолевич), оскільки саме ці два діячі на той момент редаґували цю газету – дотогочасний її беззмінний редактор Василь Еллан-Блакитний навесні 1920 року перебував у Харкові, оскільки саме тоді відбувалося юридичне оформлення приєднання УКП(б) до КП(б)У.

Однак хронологічно найбільш раннім чи, принаймні, одночасним спробі Вороного був іще один переклад, опублікований у чернігівській «Боротьбі» в лютому 1919 року (Боротьба. Орган Чернігівського губерніяльного комітету УПСР. Ч.10, 15 лют. 1919). Його, судячи з буквальних текстуальних збігів із хрестоматійним російським перекладом Аркадія Коца, було зроблено з російського перекладу. Це підтверджує також неповнота цієї версії – вона містить три строфи, саме ті, які на той момент були в російському варіанті (Коц закінчив його значно пізніше, 1931 року). На жаль, автор цієї адаптації пролетарського гімну українською мовою поки що є невідомим.

Наводимо нижче всі три згадані тексти.

Сергій Гірик

Інтернаціонал (переклад Миколи Вороного)

Повстаньте, гнані і голодні
Робітники усіх країв,
Як y вулкановій безодні
B серцях y нас клекоче гнів.
Ми всіх катів зітрем на порох
Повстань же, військо злидарів
Bce, що забрав наш лютий ворог
Щоб повернути, час наспів.

Приспів (після кожної строфи bis):

Чуєш: сурми заграли
Час розплати настав.
B Інтернаціоналі
Здобудем людських прав!

He ждіть рятунку не від кого:
Ні від богів, ні від царів!
Позбудеться ярма тяжкого
Сама сім'я пролетарів.
Пусті слова про право бідних!
Держава дбає не про нас.
Hac мали за рабів негідних
Доволі кривди і образ.

B склепах загарбані віками
Лежать заховані скарби:
Bce те, що надбане трудами
Слізьми голодної юрби.
I так визискуваним буде
Робочий люд багато літ!
Широкий світ a всюду, всюди
Безсильне – право, сильний – гніт.

B нужді та утисках ми бились,
A з наших жил точили кров.
Над нами багачі глумились,
A ми корилися їм знов.
Скидаймо ж гніт, ганьбу і маску
Вже промінь щастя нам засяв.
He треба прав без обов'язку
I обов'язку, що без прав!

Лиш ми, робітники, ми – діти
Святої армії труда,
Землею будем володіти,
A паразитів жде біда!
Тоді, як грім під час негоди,
Впаде на голову катів,
Нам сонце правди і свободи
Засяє в тисячах огнів.

Інтернаціонал (переклад Євгена Григорука)

Присвята громадянинові Лефрансе,
членові Паризької Комуни

Повстаньте, прокляті усюди!
Повстаньте, з голоду – раби!
Палає розум наш: се буде
Останній вибух боротьби.
Навік минулеє зітремо,
Юрба рабів, повстань як грім!
Ми світ увесь перевернемо:
Тепер – ніщо, будемо – всім!

Приспів (після кожної строфиbis):

Се вже бій остаточний
Перемога нас жде:
Інтернаціоналом
Ввесь род людський буде!

Згори визвольників немає –
Ані богів, ані царів:
Свої кайдани розламає
Міцна рука пролетарів!
Щоб вирвать дух свій із облуди,
А хижаків за горло взять,
Розпалим горн, залізо будем,
Доки гарячеє, кувать!

Держава гне, дурять закони,
І нашу кров податки п’ють.
Нема багатим перепони, –
Про право ж бідного не чуть!
Вставайте ж, хто в ярмі конає,
Бо рівність хоче других слів:
«Без обов’язків – прав немає,
Й без прав – нема обов’язків!»

В своїй величності огидні,
Царі фабрик та рудників.
Чи ж були на що друге здібні,
Ніж на грабіж робітників?
В своїх скарбницях всі бандити
Стопили в золото наш труд.
Лиш правду мають встановити
Робітники, як все візьмуть!

Царі манять нас димом слави –
Між нами – мир, війна – з царем.
Рушниці – геть, розірвем лави,
Дощенту армії зітрем.
Як людожери сі опруться,
Тоді ми їм покажем вмить,
Що кулі нашії здадуться,
Щоб генералів власних бить.

Ми всі, робітники, селяне –
Частина армії труда,
Лиш нам на землю право дане,
А глитаїв чека біда.
І наколи б круки, що звикли,
Товстіти з нашої крівлі,
В оден чудовий день всі зникли –
Засяло б сонце на землі.

Інтернаціонал (автор перекладу невідомий)

[Міжнародній пролєтарський гимн]

Вставай, сплямований прокляттям,
Весь світ голодних і рабів;
Горить наш ум святим завзяттям
Й на смертний бій усіх повів.
Весь світ насильства ми зруйнуєм,
З корінням вирвем, а потім,
Своє, нове життя збудуєм:
Хто був нічим, той стане всім.

Приспів (після кожної строфиbis):

Ото буде останній
Й найрішучіший бій.
З інтернаціоналом
Повстане рід людський.

Ніхто не дасть нам відновлення –
Бог, цар, герой – то вигадки.
Ми доб’ємося визволення
Ударом власної руки.
Щоб скинуть нагніт довговічний
Й своє добро одвоювать,
Нам треба швидче сил зібрати
І кращу будучність кувать.

На землю маємо – ми право,
А не якийсь там дармоїд:
Ми військо праці однодушне,
На нас ґрунтується ввесь світ.
А як ударе грім великий
На зграю нелюдів-катів,
Так само сонце сяять буде
Нам полум’ям своїх огнів.

Читайте по теме: 

Андрій Манчук. Киев. Традиция Первомая

Сергій Жадан. Лівий досвід

Валерий Солдатенко. «Я знаю, что такое украинская революция»

Казка про українську революцію

Василь Еллан-Блакитний. Україні

Андрій Манчук. Січневе повстання. «Роля хлопчаків»

Олекса Влизько. У Києві сполохом вибухнув страчений Січень

Микола Скрипник. Ленін про Україну

Евгения Бош. «Комитет больше не в силах сдерживать массы»