«Цензура, як бачите, нікуди не зникала»

17 жовтня, внаслідок тиску з боку депутатів Львівської обласної ради, було демонтовано виставку буковинського художника Станіслава Силантьєва, яка експонувалася у Львівському палаці мистецтв. Львівські депутати, які декларують свою «проєвропейську» орієнтацію, засвідчили, що будь-яка права влада – навіть на регіональному рівні – починає з репресій проти «ідеологічно хибної» культури. Проте, слід зазначити, що ганебним цькуванням митця займалися не лише патентовані націоналісти, але й представник ліберального «Фронту змін».  

–Станіславе, чому була демонтована ваша виставка «Аgricultura» у Львівському палаці мистецтв? Ваші картини справді було визнано «антипатріотичними», «антидержавними» і такими, що «зазіхають на святе» – як повідомляють про це ЗМІ?

– Виставка була демонтована у зв’язку з обуренням представників місцевої Спілки художників пана Олега Микити та представників Львівської обласної ради, офіційна позиція яких при розгляді питання «про цензуру» не співпадала з позицією самого директора Львівського палацу мистецтв Юрія Гнатковського. 17 жовтня, під час розгляду питання на організованому «круглому» столі-обговоренні, Юрій Гнатковський заявив, що деякі депутати львівської обласної ради погрожували йому звільненням.

– Але чому у справу втрутилися політики, депутати? Чим їм не догодила ваша виставка?

– Львів місто специфічне – більшість в органах місцевого самоврядування становлять праві радикали. А це не будь-які радикали, а «наші радикали». Там завжди будуть звинувачувати у москальсько- жидівській змові, зраді, і т.д. Це все одно що придбати чебрець замість материнки – а потім дізнатися, що вам потрібен звіробій.

А Спілка художників, насправді, така ж політична інституція, як і будь-яка партія

– Якою є концепція ваших робот, що викликали таку реакцію у чиновників?

–  Хоча роботи об’єднанні в один проект під назвою «Agriсultura», кожна робота по собі є індивідуальним виразом. Сама ж назва виставки «Аgrіcultura» відсилає нас до сільськогосподарського способу життя, мислення, сприйняття цього світу. «Agricultura» це не просто слово, не просто означення ситуації – це дух та атмосфера тієї місцевості, в якій ми з вами живемо.

– Ваша виставка у Чернівцях називалася «Наша соціалка», а ви характеризували власну творчість як «соціальне мистецтво». Який зміст ви вкладаєте у це поняття?

– Мистецтво, що займається розглядом людських взаємовідносин, є соціальним – моє мистецтво цим і займається, вже тільки тому, що автор також є членом цього суспільства.

–У вашій творчості вгадуються мотиви з Марії Приймаченко та стилістика примітивізму. Ви вважаєте її адекватною для виразу сюжетів сучасного соціального життя?

– Я не вважаю, що в моїй творчості вгадуються мотиви Приймаченко. Це є зовсім інша діагональ мислення та сприйняття цього світу – як в технічному так і в практичному значенні цього слова.

Чи були спроби виступити на ваш захист – зокрема, у творчому середовищі Львову, серед інтелігенції та митців?

– Звісно ж такі люди були. Багато хто наголошував на тому, що про художню цінність робіт говорити зарано – проте коли мова зайшла про «цензуру в мистецтві», більшість митців, які існують поза офіційним сприйняттям мистецтва, стали на захист свободи виразу.

– Чи планується демонструвати виставку у Києві та інших містах країни, і чи не варто очікувати там нових інцидентів? Можливо, ви будете вимагати, аби виставку було знову відкрито у Львові?

– Я не планую експонувати у Києві саме цей проект. Що стосується моє точки зору з приводу ймовірності виникнення подібних прецедентів – вважаю Львів радше винятком з правил. Насправді добиватися немає чого – зіпсували виставку і образили так, як тільки могли образити. Львів не готовий до мистецтва такої категорії.  

– Про що кажуть факти ідеологічної цензури у царині культури? Це тенденція?

– Цензура, як бачите, нікуди не зникала. Допоки існуватиме така політична організація як Спілка художників, перші експозиційні зали обласних центрів будуть заповненні карпатськими пейзажами і фруктово-гвоздиковими натюрмортами.