ПоезіяПоезія
Поезія

Поезія


Майк Йогансен
То ж ми збудуємо останнi барикади, Це ж ти останнього застрелиш короля. По всiй землi великi встануть ради I ти умреш, подруженько моя

Ми родили з тобою стiльки слiв, 
Що ними можна мiсяць заселити. 
Ми виснували стiльки, стiльки синiх снiв, 
На всiх плянетах нашi грають дiти.

Ми всi з тобою обпливли моря, 
Усi затоки в тихоокеанi. 
Шакалом мiсяць з хмари визирав, 
Над головами марили лiяни.

То ж ми робили в рижових полях, 
Нас нагаями били бiлi люди. 
Всi рани свiту – на твоїх руках, 
Весь бiль i гнiв – в моїх широких грудях.

То ж ми збудуємо останнi барикади, 
Це ж ти останнього застрелиш короля. 
По всiй землi великi встануть ради 
I ти умреш, подруженько моя.

1929 р.


Підтримка
  • BTC: 1Dj9i1ytVYg9rcmxs41ga2TJEniLNzMqrW
  • BCH: 18HRy1V7UzNbbW13Qz9Mznz59PqEdLz1s9
  • BTG: GUwgeXrZiiKfzh2LW7GvTvFwmbofx7a4xz
  • ETH: 0xe51ff8f0d4d23022ae8e888b8d9b1213846ecac0
  • LTC: LQFDeUgkQEUGakHgjr5TLMAXvXWZFtFXDF
2011-2018 © - ЛІВА інтернет-журнал