Карпати

Карпати


Станіслав-Костка Нейман
Від канібала страшніший пан, бо меж не має його жадоба

На полонинах зацвів тирлич,
то сліпо діє закон природи,
а людська врода зійшла з облич,
то звично діє закон людини.

Росте смерека і п`ядич теж,
одне їм право прилишив праліс.
За людським правом якщо й ростеш –
підстежать дужчі, котрі задушать.

В одвічних нетрях живуть пісні
про дивне диво життя земного.
Та вбого никнуть хатки тісні,
Де голод має со смертю змову.

Одна земля в нас і небеса.
Де ж пісня волі, закон родини?
В природі правом і є краса,
красу ж людини пани украли.

В Карпатах ніби зелений рай,
де зорі квітів горять прозоро,
та скоро зовсім оголять край
голодні жертви й пани зажерні.

Від канібала страшніший пан,
бо меж не має його жадоба,
і менш напасний живий вулкан.
Тож нам за клятву прокляття краю.

1936 р. 





RSSРедакціяПартнериПідтримка

2011-2014 © - ЛІВА інтернет-журнал