КарпатиКарпати
Карпати

Карпати


Станіслав-Костка Нейман
Від канібала страшніший пан, бо меж не має його жадоба

На полонинах зацвів тирлич,
то сліпо діє закон природи,
а людська врода зійшла з облич,
то звично діє закон людини.

Росте смерека і п`ядич теж,
одне їм право прилишив праліс.
За людським правом якщо й ростеш –
підстежать дужчі, котрі задушать.

В одвічних нетрях живуть пісні
про дивне диво життя земного.
Та вбого никнуть хатки тісні,
Де голод має со смертю змову.

Одна земля в нас і небеса.
Де ж пісня волі, закон родини?
В природі правом і є краса,
красу ж людини пани украли.

В Карпатах ніби зелений рай,
де зорі квітів горять прозоро,
та скоро зовсім оголять край
голодні жертви й пани зажерні.

Від канібала страшніший пан,
бо меж не має його жадоба,
і менш напасний живий вулкан.
Тож нам за клятву прокляття краю.

1936 р. 


Підтримка
  • BTC: 1Dj9i1ytVYg9rcmxs41ga2TJEniLNzMqrW
  • BCH: 18HRy1V7UzNbbW13Qz9Mznz59PqEdLz1s9
  • BTG: GUwgeXrZiiKfzh2LW7GvTvFwmbofx7a4xz
  • ETH: 0xe51ff8f0d4d23022ae8e888b8d9b1213846ecac0
  • LTC: LQFDeUgkQEUGakHgjr5TLMAXvXWZFtFXDF
2011-2018 © - ЛІВА інтернет-журнал