Живем комуною. Х

Живем комуною. Х


Павло Тичина
Ну що ж з того, що всесвіт кров залляла? Майбутні встануть покоління – єднання тіл і душ. Ми робим те, що робим. І світ новий – він буде наш!

Живем комуною, працюєм. Навколо ліс, самотні села і люди дикі, мов шипшина. Ах, скільки радості, коли ти любиш землю, коли гармонії шукаєш у житті! То ж кожен з нас будує людськості палац і кожен як провісник. Ах, скільки радості, коли ти любиш землю. Нема у ній ні ангелів, ні бога, ані семи небес. А є лиш гордість і горіння, сукупна праця і хвала.

Ну що ж з того, що всесвіт кров залляла? Майбутні встануть покоління – єднання тіл і душ. 

Ми робим те, що робим. І світ новий – він буде наш!

1920 р.

Межигір'я





RSSРедакціяПартнериПідтримка

2011-2014 © - ЛІВА інтернет-журнал