Педофілія у нічному Києві

Поділ, будній день. На годиннику 22:30 (до переходу на літній час). Розпрощавшись із друзями, шпацірую Верхнім Валом до литовського пабу «Клайпеда». Раптом помічаю двох неповнолітніх пацанів - на вигляд років 15, розклеюють якісь листівки. Одразу закралась підозра, що йдеться про політику

- Хлопці, - питаю. - за що агітуємо?

- Читайте, тут все написано, - ніяково відповідають підлітки. Заголовок листівки закликав вступати до самооборони Подолу.

Зважаючи на малолітній вік і доволі пізній час, я поцікавився, який добрий дядя дав їм поширювати політичну агітацію. У відповідь парубки лиш тицьнули пальцем у контактні телефони.

Далі я поцікавився, чи оплачується їхня праця. Але хлопці відповідати відмовились і вирішили пошвидше зникнути у напрямку «Жовтня».

- Молодой человек, что вам от них нужно, - чую чоловічий голос з-за спини. Позаду стояв мужик у чорній куртці років 35 а також жінка схожого віку. - Мы из самообороны Подола.

- Чудово! Тоді поцікавлюсь одразу у вас. За чиїм дорученням неповнолітні хлопці у столь пізній час поширюють політичну агітацію, замість виконувати домашні завдання? І чому цим займаються вони, а не ви - дорослі громадяни республіки?

Обличчя чоловіка одразу прийняло театрально похмурий і владний вигляд, як це, зазвичай, відбувається у ментів перед оголошенням про порушення статті Адміністративного кодексу.

- Нет, уважемый. Вы допрашивали парней, платят ли им деньги! Вы ведете себя как провокатор. Разве ты не пошимаешь? - починає "тикати». - Пока ты сидишь дома, одни ДЕЛАЮТ ДОБРО!

Не втримавшись я пирснув зі сміху і спробував пояснити, що не знаю такої юридичної категорії як «ДОБРО».

- Смотри, точно провокатор. Издевается. Все, я вызываю подмогу, - з цими словами він став набирати якийсь номер, а іншою рукою схопив за сумку. - Алло, подъезжай на Межигорскую, Здесь провокатор какой-то.

Ситуація стала дещо менш комічною. «Блядь, мало хто зараз під"їде, заберуть іще в питошну Українського дому. Таким мізків вистачить», - промайнуло у думці. А це не найкраще продовження вечора у компанії патріотів.

Тим часом поруч проходив патруль Народної міліції. Про їх віддіність справі народу, а не бандистькій владі, свідчили жовто-блакитні стрічки на рукавах. Недовго думаючи, я вирішив поцікавитись у панів міліцаїв, чи є нормальною ситуація із поширенням агітації неповнолітніми.

Сержант попросив усіх представитись. Дізнавшись, що перед ними стоять представники самооборони, менти відклали по кілька цеглин у власні штани. Буквально миттєво уся увага сил правопорядку вже зосередилась на моїй скромній персоні. Почались «документи», «реєстрація» та інші ритуали Закону.

- Господа, это провокатор! - авторитетно оголосив самооборонець. - ОН ПРИСТАВАЛ К НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИМ!

Я міг чекати на усе, що завгодно, але такий поворот справи став несподіванкою. Ще більшого абсурду додала поява «підмоги». Поруч із нами зупинилась недорога іномарка, з якої вилетів іще один боєць. Миттю він почав розмахувати роздруковним на кольоровому принтері бейджиком самооборони, де не було ані фотографії, ані його імені.

На мене стартували уже з трьох сторін одночасно. Це був той незручний момент,коли замість якогось страху тебе розпирає сміх і права долоня міцно прилипає до обличчя. Тут коїться якесь божевілля! Зрештою, я не знайшов нічого кращого, аніж розпрощатись, запевнивши присутніх, що дізнався відповідь на усі запитання, які мене цікавили.

А питання були досить прості. Елементарні питання, при самій постановці котрих ти можеш стати винним. Провокатором. І навіть, вибачте на слові, педофілом. Екстраполювати ж цю нудну і заурядну історію ви можете на власний розсуд.

Андрій Мовчан

Читайте по темі:

Олександр Конопляніков «Новая политическая реальность»

Євген Голишкін «Боснийских мотивов республика просит»

Агата Пизік «Права женщин и волнения в Украине»

Андрій Мовчан «Небесна олігархія»

Артем Кирпиченок «Письмо украинским товарищам»

Олександр Кириченко «Ми без Криму»