В натовпі

Зростають звуки оркестри,
несуться, як вихор в степу...
 – Сестро!
Це я ж тобі свою пісню люляю в серці
і в душах людей несу.

Зібрався чорний, залізний завод
і дивиться на кривляння паяца.
– Хліба і насолод!
– О сестро, цього крику не треба боятись!

Блідий голод дивиться на нас із кутка
спостережливо.
Яке у нього скривлене й зелене обличчя.
А в натовпі я мну твої перса,
щоб не бачив ніхто, обережно.

Не дивись на нас такими очима голодними,
натовпе!
Я сам візьму її цілком несподівано,
раптом.

Вона ж стане плакати дивно,
здригаючись тілом маленьким,
і в тузі руки заломить,
згадає неньку.

Ах, який непереможний крик
трудящого роду!
Ситий, прокляття тобі шле робітник!
– Хліба і насолод!

1921 р.