Шлойме-Довід Капулер

Зимовий вечір – 
                 осінній вулей.
Він гуде, розповзається вшир...
Зустрічає мене Капулер,
Найзразковіший бригадир.
(Так триває наша розмова.
Так години над нами летять).
– Розкажи мені, Шлойме-Довід,
Про шахтарське своє життя.

(А над нами зоря за зорею
Поспішають кудись поодинці).
– Скільки обріїв у єврея,
Що виріс на Єрусалимці?
Скільки обріїв?
                   Тільки втома
Від життя,
              що минуло б, мов сон.
А тепер чекають на Шлойму
Необмежені горизонти
Й сто сімнадцятий горизонт.

Я про шахту тебе спитаю –
Розкажи, як, дужі і стрімкі,
Три коньки на-гора вилітають,
Стопудові, веселі коньки,
Як твоя комсомольська група
Набирає досвід віків.
Хай не раз ще з`єднаються 
                                вкупі,
Хай не раз ще покриються 
                                струпом
І біла, і жовта блакить,
Як єднались вони донині.
Шлойме-Довід! Міцніє Донбас,
Бо республика Рад – Україна – 
Непохитно гартує нас.
Ми додому вертаємось знову
(Так закінчивсь буденний день).
Ми співаємо, Шлойме-Довід,
Шахтарських дзвінких пісень.
Ніч холодне обиччя тулить,
Сон підходить і обгорта.
До побачення, Шлойме Капулер,
Бригадир, ударник, шахтар.

1934 р.