Аполітичне

Карпати – піднебесні гори,
як милуватися здаля,
коли ж тебе обсіло горе,
і голод шкірить твар потвори,
до пекла ближче звідсіля.

Зима в Карпатах – гейби вічна,
здихає в пастках звірина,
ілюзії – мов яма стічна,
тут суть життя – така страшна!

Крізь гори, дебрі, полонини,
Крізь прикордонні ці стовпи,
Смородом вільний вітер плине,
дух рабства чути від людини,
тут лиш жандарми – не раби.

Як двоє чубляться, то нишком
радіє третій. Потім б`ють
і третього... Розпасся лишком
лихвар, ти ж – гибій над обніжком...
У всім – порядок мусить буть.

На прикордоннім п`ятачкові –
Микола Геник. Ось земля,
де годі місця бідакові
здобути хоч ціною крові:
се – чоловік нізвідкіля.

В старім окопі – батько, мати
й шестірко – кволі діточки.
Чудові гори – ці Карпати!
Хмарки летять, щоб не сказати,
із чого панські п`ястуки.

Нізвидки... Посмішка спесива.
У ситих посмішки тупі...
Земля – одна. Страшна й красива.
Про братство спів заводить, сива,
на паревернутім стовпі.

1937 р. 

У квітні 1936 року гуцул Микола Геник був позбавлений громадянства Польщі. Чехословацький уряд не дозволив йому в`їхати до країни, внаслідок чого Геник, разом із родиною, п`ять місяців жив на прикордонній смузі у горах.