Дерев'яний у
плуга леміш.
І не впряжені в
плуг
ані віл, ні
корова, ні коник, –
Василь на бідну
свою жону,
Забувшись на
мить, крикнув: «Тпрру!»
Коли впряжена в
плуг
зупинилась
дружина,
на місце її
русин старий
ступив.
Мов могилка на
краю села,
напевно, така
маленька
земля Василева,
тут знайома
подружжю
грудочка кожна;
дорідний ячмінь.
Добре землю брав
дерев'яний плужок,
Аж поки, доки
серце Анці
не надірвалось.
Робота
призупинилася,
хоча й половинку
не заорано;
Василь голову
схилив у зажурі,
що забув на
нивчині
і плуг свій. В
нічному бутті
з жалем дивився
на стулені вії
дружини своєї:
що ж із ним буде,
з одним, із самотнім?
Й тоді –
саміський по ниві
плуг поплив...
Дехто бачив
насправді,
Як у потойбічному
сяйві
дружини душа була
впряжена в плуг.
Вона, як жива,
тягнула.
А Василь цілу ніч
біля неї сидів. І
помітив лише, що
обличчя дружини
зморшене
лагідна усмішка
розгладила.
1936 р.
-
Економіка
Лишняя восьмерка. Как обнуляют трудовые права
Дмитрий Ковалевич Законы для богатых>> -
Світ
Президент Петро: ожидание перемен
Олег Ясинський История дает шанс>> -
Політика
Бароны европейской демократии
Ілля Дерев`янко Старые деньги>> -
Аналіз
Джингоизм против забастовки
Йэн Кинкейд Охота на ведьм>>