Балада про Петлюру

"В колисці – Янкеле-дитятко, 
Обіч – забите козенятко..." 
О крові час, глухий, незрячий! 
На вежі знову дванадцять б`є, 
Північна година погубу снує. 
І Петлюра в вікні маячить. 

"Скажи, чого прагне похмурий гетьман, 
Який має сокиру й кривий ятаган, 
Що він хоче у нас відняти?" 
"Він прибув сюди з далини доріг, 
Він шукає лопату – загладити гріх 
І батька твого поховати". 

"О чорні птахи нічної мли, 
Чом ви Петлюру сюди привели, 
якому від крові не спиться?" 
Він стоїть і благає в нічнім вікні: 
"О дайте мотузку, мотузку мені, 
Лиш рух – і усе скінчиться!" 

"Хай згине він там, де вітер закляк, 
Де ніч обертається в зграю собак, 
Що його розірвуть на шмаття! 
І хай щоночі в криваву мить, 
Коли від жаху земля тремтить, 
Буде з ним наше прокляття!"

"Антологія єврейської поезії. Українські переклади з їдишу".