Три сини

Приїхало до матері да три сини,
три сини вояки, да не 'днакі.
                     Що 'дин за бідних,
                     другий за багатих.
а третьому силу свою нігде діть,  –
                     просто бандит.

– Ой, мамо! – каже перший кароокий,
який то світ широкий!
Не тільки в нас з нуждою бій,
не тільки ми тут з горем –
страждають люди і за морем,
бо скрізь проклятий багатій.

– Ой, нене! – каже другий чорногрекий,  –
нащо нам думати про світ далекий,
коли в нас од природи вже все є:
і хліб, і вугіль, і голлє.
Нехай же на голлі тім горлом звисне
чуже, нерідне, ненависне.

– Ой, мати! – каже третій низькобровий, –
повиганяй своїх синів із хати,
хай не смішать мене, нехай не сердять.
                                       Кулак здоровий –
оце і воля, і братерство, й щастя краю:
чи бідний, чи багатий – я ніколи не питаю.

Блиснула шабля в першого!
Кресанула в другого,
ще й в третього клинок...

«Ой, сину, синку мій, синок!»
Лежить бандит готовий.
А два брати знов далі б'ються  –
ніяк їх не рознять.

1924 р.