Чорний Берлін

Чорний Берлін зустрів мене гуркотом важких
машин,
чорний Берлін зустрів мене в грудні димом
своїх відтулин.
чорний Берлін осліпив мене гулом своїх вогнів,
чорний Берлін зустрів мене, чужоземця,
гранітом генеральських чобіт,
вдавлених монументами в землю.

Чорний Берлін вразив мене своїм рухом,
легким потоком тисяч і тисяч авто,
чорний Берлін заволік мою душу своїми
випарами,
придавив мене, чужоземця,
чорний Берлін мільйонами своїх ніг,
Чорний Берлін –
спрут з безліччю в’юнких і пожадливих щупальців –
і в ньому безліч важких і похмурих палаців,
холодний і мертвих статуй і веж.
Веселим гуркотом своїх підземок і залізничних
узлів чорний Берлін говорить також,
що він є центральна магістраль старої
і могутньої нації.

Чорний Берлін зогрів мене, чужоземця,
в стінах невеличкої зали,
де зібралась комфракція німецької громадської
організації
і стало зовсім ясно, що й тут іде вперед життя,
що йде нове життя і штовхає його пролетаріат.

В чорний Берлін вступлять когорти стрункими
лавами
з червоними прапорами революційної перемоги
і потухнуть вогні торговельних реклам –
але вогні не потухнуть:
червоний Берлін прокинеться рано-вранці –
робітничий Берлін надвечір засвітить нові вогні.

От чому я тут уже не чужоземець.

1929 р.