Революційні пісні у Львові

Одним з важливих напрямків у пропаганді прогресивних ідей є їх привнесення у мистецтво. Музика тут відіграє чи не найпершу роль. Емма Гольдман мала рацію, коли написала: "це не моя революція, якщо я не можу танцюівати". Існує чимало визнаних музичних колективів світового рівня, які не приховують, а навіть навпаки, пропагують, свої ліві погляди і доносять їх через свою музику. Проте, Україну вони відвідують рідко. Тобто укрїнським поціновувачам класово ангажованої музики доводиться вдовольнятися або локальними DIY-командами - або ж якісним, але безідейним музлом.

Але є приємне виключення з цього правила. В кінці травня, на рок-фестивалі "Старе місто" у Львові виступили три відомих гурти, що у своїх піснях пропагують соціальну рівність і справедливість. Фестиваль цей є звичайним комерційним рок-івентом, проте, варто зазначити - досить якісним. Можливо, найцікавішим в Україні. Організатори проводять його вже третій рік поспіль і запрошують туди якісних і неординарних виконавців.

Годі шукати тут політичне підгрунтя. Але вже у 2009 році на фестивалі виступали американці з проекту "Gogol Bordello". Цей гурт об’єднує імігрантів з усіх частин світу, а його фронтменом є колишній киянин Євген Гудзь. Музиканти розповідають у своїх піснях про складну заробітчанську долю та інші проблеми капіталістичного суспільства - зокрема, расизм. Та пропагують такий собі безшабашний “циганський анархізм”.

Не ясно, чи переслідували якусь мету організатори цьогорічного фестивалю, коли запросили виступити разом у Львові італійців з "Talco", німців з "Rot Front" і французів з "La Phaze". Але всі ці гурти не залишають сумнівів щодо ідейної складової своїх текстів.

Зокрема, "Talco" позиціонують себе на своєму офіційному сайті як "радикально антифашистський і антирасисткий бойовий ска-панк гурт, що вірить у незалежну (від корпорацій звукозапису — І.В.) музику, і у те, що вона має виступати проти всіх видів дискримінації". Це досить поширена позиція серед італійської ска-панк спільноти. Вся сцена перебуває під потужним впливом лівих ідей. За словами самих музикантів - якщо вони чесні самі перед собою, якщо панк для них це більше ніж музика, вони повинні нести політичний посил у своїх піснях.

Колектив "Talco" дотримується цього правила. Мало не в кожній їх пісні є чіткий антиімперіалістичний, антифашистський, комуністичний меседж. У Львові вони виконували пісню "L'Odore della Morte", у якій засуджуються агресивні війни США.

"Talco" вважають себе послідовниками традицій італійського робітничого руху. Адже цей гурт походить із передмістя Венеції Магрера. Про це також написано на їхньому сайті: "Коли людина думає про Венецію, перед нею одразу постає картина вишуканого історичного центру міста з каналами і красивими старовинними будинками. Але мало хто думає про інші, материкові, райони міста, робітничі промислові райони, не такі привабливі як центр. Одним з них є Маргера, добре відомий в Італії як місце одного з найбільших робітничих повстань у Новій історії. Це рідний дім "Талько" …". Гурт апелює і до традицій антифашистської боротьби італійських партизан, виконуючи "Bella chao".

Загалом, музиканти по справжньому переймаються боротьбою із новою коричневою загрозою. Відповідаючи на запитання журналістів стосовно відношення до ультра-націоналістів у Львівській облраді (де вони складають політичну більшість), вокаліст Томазо де Маттиа дав однозначну відповідь: "Ми вважаємо, що фашизму місце на смітнику історії. Але у той же час бачимо, що проблема зростання ксенофобії актуальна для Європи і актуальна тут, в Україні. Кожен музикант має сказати рішуче "ні" відродженню фашизму і докласти до цього всіх зусиль."

Фестиваль "Старе місто" проходив на стадіоні, де грають домашні матчі львівські "Карпати", фанати яких часто є прихильниками ультра-правих ідей. Показовим є те, що "Talco" виконали там одну з останнії свої пісень, присвячених футбольному клубу "St.Pauli" з Гамбургу. Фанати цього "соціалістичного" клубу відкрито заявляють про свої ліві та антифашистські позиції та є взірцем для наслідування для всіх антифа-суппортерів Європи.

Останній альбом "Talco La Cretina Commedia" присвячений італійському соціалісту Джузеппе Імпастато, який загинув від рук мафії.

Інтернаціональний "Emigrantski Raggamuffin Kollektiv Rot Front" з Німеччини своїм амплуа схожий на згаданих вище "Gogol Bordello". Обидва гурти вибрали центральним мотивом своєї творчості міграцію і мандрівне життя. Обидва гурти скаладаються з людей, які походять з різних країн, а зараз живуть і займаються творчістю не на своїй історичній батьківщині. Нарешті, фронтменом обох груп виступає українець.

Не дивлячись на гучну назву, "Rot Front" не є настільки заполітизованою групою. Музиканти не претендують на радикальну контркультурність, але тематика їх пісень часто присвячена гострим соціальним питанням, які тактично замовчуються у "культурному товаристві". І перш за все це, звісно, трудова міграція. Невід’ємним атрибутом виступів гурту "Rot Front" є картата заробітчанська торба. В Україні, особливо у деіндустріалізованих регіонах, ця тема є вкрай актуальною. Не дарма у містах, де більшість облради отримали ультра-націоналісти, їхня "кампанія проти міграції", скопійована у Ле-Пена, фактично провалилася.

Ліві по всьому світу виступають за права мігрантів. Фортеця Європа огородила себе муром, який охороняють найманці з "Frontex", ладні дати загинути "незваним гостям", аніж пустити їх всередину. "Rot Front" висловлюють свою позицію щодо свободи пересування у пісні "Visa Free". Себе ж вони називають громадянами "Emigrantski Republic".

Від заяв європейських лідерів про "кінець мультикультуралізму" можна відраховувати новий етап історії ЄС. Беззаперечно, рівень ксенофобії зростатиме, - а разом з нею зростатиме стигматизація меншин. І ця тенденція характерна не тільки для Європи. У консервативній свідомості “інакшими”, - тобто “поганими” - є мігранти, а також представники меншин — етнічних, релігійних та сексуальних. Це іронічно обстібали німецькі раггамафіни. Спільно з українським гуртом "Перкалаба", "Rot Front" - а за ними і весь стадіон - проспівали пісню з рефреном "[I`m] Gipsy, jewish and gay" (до речі, у футболці з таким написом виступав один з вокалістів). У такий спосіб музиканти закликати руйнувати стереотипи.

Французську "La Phaze" також беззаперечно відносять до музикантів-альтерглобалістів і послідовників лівої ідеї. Вони розділяли сцену з такими відомими лівими музикантами як "Manu Chao" і "Keny Arkana" та тими ж "Gogol Bordello". Соціально ангажовані і відверто ліві тексти не завадили їм здобути світове визнання. "La Phaze" звертають увагу на соціальні проблеми молоді Франції — відсутність впливу на політику, безробіття, "культурне виключення". У рефрені пісні "Nouveau Defi" ("Новий виклик") вони співають: "ми ї*ли "Medef". "Medef" — це найбільша спілка роботодавців Франції, яка контролюється кланом Саркозі.

Важка електронна музика у поєднанні з гітарними рифами, яка була саундтреком для повстання підлітків з передмість Парижу у 2007 році, сподобалась і українській молоді. У перервах між піснями енергійний вокаліст закликав їх боротися за свої права: "Нам не потрібен Саркозі у Фарнції, нам потрібні зміни у Франції, нам потрібні зміни в Італії і нам потрібні зміну в Україні! Нам потрібні зміни у всьому світі!".

"La Phaze" розуміють під цими змінами досить конкретні речі. На головній сторінці їхнього офіційного сайту можна ознайомитися з кавером на пісню "Clash" - "Spanish bombs". В оригіналі вона була присвячена Громадянській війні у Іспанії, але їх авторів надихнула боротьба ультра-лівої баскської терористичної організації ЕТА. Змонтувавши відеоряд із нарізок масових демонстрацій, що відбувалися недавно в Іспанії ("Рух 15 травня"), музиканти з "La Phaze" надали пісні новий зміст. Адже протести проти неоліберальної політики влади поширюються. Люди виступать проти скорочення видатків на соціальну сферу і за справжнє народовладдя. Таким чином імпульс абстрактно-демократичних арабських революцій отримує більш виражене соціалістичне продовження. І "La Phaze" підтримують цей рух, закликаючи приєднатися до нього українців.

Спільний виступ досить різних за стилями, але ідейно близьких гуртів перед багатотисячним натовпом у Львові не може не тішити. Лишається загадкою, чи був тут задум організаторів. Можливо це пояснюється тим, що це відносно малобюджетний фестиваль. А багато з не орієнтованих на комерційну вигоду і "не попсових" музичних гуртів так, чи інакше, ліві.

Отже, "комуністичний шабаш" - хоч і без червоного прапора - таки відбувся в "українському П’ємонті" і був радо сприйнятий публікою. Націоналістами продукується міф, згідно якого, у жителів західних регіонів України існує іраціональне несприйняття антикапіталістичних та альтерглобалістських ідей. Але це лише стереотип, який нам треба зруйнувати. Критично мислячі мешканці Львову більш негативно налаштовані відносно "Свободи" у порівнянні з мешканцями інших регіонів. Адже для нього це фактично партія влади. І якщо "в крані нема води", то винуватий тут депутат облради.

Ліві мають завойовувати гегемонію. І революційні (чи то хоча б навіть "приховано революційні") фестивалі, на стадіонах перед багатотисячною публікою, однозначно цьому сприятимуть.