Соціальні наслідки продажу української земліСоціальні наслідки продажу української землі
Соціальні наслідки продажу української землі

Соціальні наслідки продажу української землі


Володимир Чемерис
Українська земля буде скуплена великим капіталом за тією ціною, яку поставлять покупці

11.11.2019

Ринок – механізм перерозподілу власності. І відкриття ринку продуктивної землі – не спосіб реалізації права власності українськими громадянами, а спосіб відібрання у них їхньої власності. Тобто, спосіб «легітимного» переходу загальнонародної власності до рук невеликого числа власників. Так, як свого часу «ваучерна приватизація» була лиш способом надзвичайно дешевої концентрації власності у галузі промисловості в руках великого капіталу (як вітчизняного, так і транснаціонального). Наслідок – деіндустріалізація України і перетворення її у сировинний придаток з дешевою робочою силою.

Українська земля буде скуплена великим капіталом за тією ціною, яку поставлять покупці. Селяни у більшості не мають достатньо коштів для забезпечення нагальних соціальних потреб, у тому числі медицини. Цей факт, а також позаекономічні методи, які зараз широко застосовуються в аграрному секторі, – наприклад, рейдерство, – свідчить про те, що землю будуть скуповувати за мінімальною ціною. Окрім того, маленькі, «фермерські» господарства будуть незмінно програвати у конкурентній боротьбі великим латифундистським господарствам, банкрутувати і продаватися. Селяни змушені будуть погодитись на низьку ціну землі через елементарний брак фінансів.

Мета будь-якого капіталістичного підприємництва – виключно прибуток. Українська земля може дати великий прибуток і на зернових культурах, і, особливо, на технічних. Продавши землю, і державні органи, і органи місцевого самоврядування, втрачають можливість ефективно впливати на аграрну політику в Україні. На відміну від, наприклад, Нідерландів, де існує дострокова оренда з правом для держорганів вилучати землю, якщо вона використовується не відповідно. Мабуть недаремно у нас ліквідували міністерство аграрної політики і продовольства як самостійну одиницю, адже після продажу землі в Україні не буде ані аграрної політики, ані продовольства.

Велике капіталістичне виробництво передбачає, що великий прибуток досягається при якомога менших витратах на робочу силу (при значному застосуванні важкої техніки, хімії і т. д.). Плюс для функціонування капіталізму необхідна резервна армія праці. Тобто – безробіття. Латифундистський спосіб аграрного виробництва потребуватиме значно меншої кількості робочої сили на землі, ніж зараз. Матимемо значне зростання трудової міграції як до міст, так і до Росії чи Польщі.

Ефективність економіки має визначатися не рівнем прибутку невеликої частини суспільства, а тим, якій кількості громадян ця земля і промисловість можуть забезпечити роботу і достойні доходи. Ми жили у країні, де 52 мільйони громадян мали це надбання, а їхні податки забезпечували доступну і безоплатну медицину і освіту. Сьогодні наша земля і промисловість можуть накормити значно менше людей – при платній освіті і медицині та безпрецедентному обмеженні соціальних прав. Продаж української землі разом з тотальною приватизацією стане останнім цвяхом у труну соціальної держави Україна і остаточно перетворить країну у сировинний придаток з дешевою робочою силою. І це відбудеться незалежно від того, чи тільки українські латифундисти зможуть купувати землю, чи таке право також матимуть іноземці.

Відвертою неправдою є те, що більшість цивілізованих країн мають приватну власність і вільний ринок землі. А також те, що сільське господарство у таких країнах з приватною землею більш ефективне. На жаль, сьогодні Україна імпортує ті види продовольства, які сама свого часу виробляла на експорт, з країн, які не мають ринку землі. Існували й існують національні культури, де приватна власність на землю неприйнятна. «Продавати землю все одно, що продавати небо. Земля і небо належать всім» – говорили американські індіанці. Купляти і продавати землю почали білі, пропонуючи корінним «реалізовувати своє право власності» за скляні буси чи пляшку віскі. В результаті індіанці опинилися у резерваціях на своїй рідній землі.

Усі без виключення українські уряди жодним чином не підтримували колективний обробіток землі. Між тим, пільгова оренда землі та пільгові кредити для колективних селянських господарств – варіант соціальної реформи для створення робочих місць та продуктивного сільського господарства в українському селі. Подібні моделі є в Ізраїлі, Білорусі та інших країнах світу. Існуючий стан речей у сільському господарстві України, без сумніву, потребує змін. Як і взагалі стан справ у державі. Але нам необхідно йти не шляхом «ринкових», «лібертаріанських» реформ, а шляхом реформ соціальних.

За Конституцією України земля є «об’єктом права власності Українського народу» не містить норм про приватну власність та продаж землі. Як розпорядитися землею, можуть вирішити лише українці на референдумі. Зеленський не те що маніпулює, а відверто махлює, коли пропонує референдум лише про право продажу для іноземців, а не про продаж землі в принципі. І на референдумі має бути два питання. Перше: «ви за приватну власніть на землю і право продажу української землі?» Друге: «ви за загальнонародну власність на землю і заборону продажу української землі?».

Володимир Чемерис

Читайте по теме:

Андрей МанчукЗолотые луковицы Украины

Юрий ШахинАграрная держава расправляет плечи

Дмитрий КовалевичКак скупают украинскую землю

Элизабет ФрейзерКто владеет землями Украины?

Андрей МанчукКрасное на черном. Приватизация земли в Украине

Олександр ДовженкоЗемля

Исаак БабельВеликая Старица

Андрей МанчукЗабор с пулеметом. Будущее «аграрной сверхдержавы»


Підтримка
  • BTC: bc1qu5fqdlu8zdxwwm3vpg35wqgw28wlqpl2ltcvnh
  • BCH: qp87gcztla4lpzq6p2nlxhu56wwgjsyl3y7euzzjvf
  • BTG: btg1qgeq82g7efnmawckajx7xr5wgdmnagn3j4gjv7x
  • ETH: 0xe51FF8F0D4d23022AE8e888b8d9B1213846ecaC0
  • LTC: ltc1q3vrqe8tyzcckgc2hwuq43f29488vngvrejq4dq
2011-2018 © - ЛІВА інтернет-журнал