#soft_soft_kitty

Нам давно відома проста юзер-формула, порно – рушій інтернету. Сьогодні вона має бути розширена: котики – це рушій інтернету. Але пам’ятаймо, не кожен кіт – це котик. Котик в інтертеті ніколи не має ні до чого прямого відношення, він сам по собі, як і належить коту. Кіт – окремо, весь інший світ – окремо.

За своєю природою кіт меметичний: якщо він ще не мем, то завжди готовий ним стати і помурчить за це вам на вушко. За мемом інтернет-кота практично ніколи не стоїть реальний кіт; через кото-мем може проступати практично будь-яка емоція (нью-ейдж сентименталізм);  котик – чудовий інструмент для емоційного менеджменту, дещо грубий і топорний, але від цього не менш дієвий.

На мета-рівні я би означила любов до котиків як любов антропологізовану і нарцисичну. Така любов проявляється через олюднення тварини: «гляньте, як мій Мурчик тягне лапку і дивиться спідлоба, ну зовсім як я!». Кепуючи, скажу – з котом хочеться ототожнюватися. Навряд на місці загального інтернет-улюбленця міг би бути богомол, павук-топотун чи олуша. Хоча ні, олуша б цілком могла бути: олуша мила птиця. 

Котик – це порок, який ото-от вирветься на волю, він концентрує в собі чисте бажання, бажання без дії і активності, бажання яке виникає як обіцянка безмежної насолоди. Ця насолода йде не від фізичного контакту, ні. Котик – це такий собi надзвичайно ловкий означник, якому вдається підхопити і втримати в собі причину бажання, котик – це лаканівський «об’єкт маленьке а». Сублімація від запощеного в стічку руденького хитроокого коте переплюне всі разом взяті і доведені до максимальної контрастності «50 відтінків сірого».

А ви знали, що кіт – це єдинна в живій природі тварина, яка вбиває не лише щоб прохарчуватись, а і задля свого задоволення? Ерос і танатос в одному кьюті-флаконі. Не дивно, чому вони так плодовито проросли на благодатних інтернет-полях.

Спробуємо дещо глибше розгорнути наш нео-архаїчний культ кота. З однієї сторони, коти ще недолюди і це знімає з них тягар моральної й інтелектуальної відповідальності. З іншого ж боку, вони – надлюди, які мають виняткові здібності і надзвичайно розвинену інтуїцію (згадаймо хоча б величезну кількість повір’їв в традиційній культурі пов’язаних з котом). Коти знаходяться поза мовою. А, отже, і поза людськими структурами, їх позасеміотичність  знаходиться водночас на двох рівнях: блаженне домовне незнання й демонічне над знання. В будь-якому разі кіт знаходиться поза мораллю і всіма людським структурами, породженими нею.

Котик як омріяний небожитель, він селебрітіз з Голівуду, якого застукали в момент того, що культура на-ура продукує от уже більше як пів століття, в момент найбільшої насолоди, в момент нічим не обмеженого дозвілля. Котик – це мрія. Сотворити кумира з Брітні Спірс і вішати її плакати на стіну, як це робили в 90-х teen girls, сьогодні смішно і старомодно. По-дитячому непристойно виглядатиме, якщо ти скажеш «мій кумир – Брітні, я хочу бути як вона!». Натомість краще запостити руденьке/попелясте/білюсіньке коте і гарантовано отримати мішок лайків, шквал коментарів схвалення і на тебе не будуть злобно поглядати фани Крістіни Агілери. Вони запостять свою ‪#‎кісаньку_дня, яку ти лайкнеш з відчуття пухнастої котосолідарності.

Котик порушує правила, він шкодить, для нього немає умовностей, він – контркультурний бунтар. Трошки металу, трошки хардкору, дрібка духу свободи 1968 року розливу, безмежна мілота, якій прощаєш все – і вуаля, перед нами герой нашого часу: молодіжний, особливий, непересічний. Він душа компанії, а на тусовках навколо нього завжди гурток уважних шанувальників. Кіт ніколи нікуди не спішить, в нього є свій ритм життя. 
Коли ти постиш котика як іконку для якогось висловлювання (часто серйозного), ти тим самим знімаєш напругу, знижуєш пафос свого послання, ти сигналізуєш «Френди! Тсссс! Keep calm! Прийшов час виробити консенсус, давайте виходити зі спільного, а не з протиріч!». Котик прекрасно підходить для ролі такого собі спільного інтернет-миротворця. 

Миловидне і злегка шкодливе коте перетворилось на універсальний код для інтернет-комунікації, до котика можна підшити все, що хочеться: від політики й пекуче-наболілого до відверто смішних і невмілих онлайн-фліртів з безароматними флюїдами. Запостивши кота можна просто нагадати про себе, коли сказати нічого, на коте неодмінно зреагують.

І наостанок. Я завжди лайкаю котиків, коли їх викидає хвилями френд-стрічки мені на монітор, таке в мене правило. Я ж не котик, щоб ці правила порушувати.

А якби поруч зі мною зараз знаходився кіт, то я б неодмінно його сфотографувала, вибрала б для нього святковий фільтр, рамочку, і запостила б його на загальний розсуд. 

Коти за майбутнє!

Діна Артеменко