Думкозлочини і двоміркування

Вчора обстрілювали Донецьк – потужно і люто, обстрілювали, немов востаннє. Але я знала, що не востаннє, не зважаючи на чергові Мінські домовленості. Сьогодні вранці обстріляли автостанцію у центрі міста. Загинули люди. Поки що я бачила фотографії в інтернеті, бо не можу змусити себе піти туди і побачити на власні очі місце трагедії. Менш як два місяці тому, під час своєї першої поїздки до Донецька, я кілька разів їздила з цієї зупинки, купувала у зруйнованій нині аптеці лейкопластир і пила каву із кіоска, доки чекала на автобус. Якби у мене сьогодні були справи у тій частині міста, то я могла б уже не писати цю колонку. І взагалі ніколи нічого не писати.

Можливо, вже скоро мене почнуть вважати злочинницею. Я заперечую агресію Російської Федерації. Я не бачу у Донецьку ані російських, ані чеченських солдат, проте бачу місцевих ополченців, які стали на захист своєї батьківщини і свого укладу життя,  а ще я  бачу мирних жителів, які, не зважаючи на те, що місто без угаву обстрілюють, роблять те, що вважають правильним – працюють, допомагають тим, хто постраждав від війни сильніше за них і сподіваються на її швидке завершення. Я стверджую, що це громадянська війна.

Жоден законопроект і навіть закон не змусить мене боятися вчинити «думкозлочин». Проводити паралелі між романом «1984» і нинішньою владою – це так банально, але й сама влада банальна, бо наче за інструкцією відтворює світ, описаний Орвеллом. «У нас іде війна, але це не війна», «На нас напала Росія, і у нас є докази, але ми вам не покажемо», «Ми вбиваємо заради миру», «Ми руйнуємо Донбас, бо ми любимо його», «Ми не купуємо товарів агресора, проте робимо на території агресора цукерки», «Ми переслідуємо тих хто за мир, тому що вони винні у війні» – такі гасла цілком могли б скласти основу нового двоміркування, яке нав’язує нам офіційний Київ.

Якщо репресивний законопроект проти критики мобілізації, переслідування тих, хто не хоче вмирати на війні та прослуховування телефонів їх родичів, який був внесений до верховної ради «Блоком Петра Порошенка» приймуть, це навіть не буде новим етапом становлення владного фашизму. Тому що цій владі не потрібні жодні закони, аби легітимізувати свій фашизм. Адже вже тепер можна відправляти людей до в’язниць за ухиляння від участі у неіснуючій офіційно війні, отримувати прибутки від зв’язків із тими, кого самі називають на увесь світ агресором і нищити або калічити тисячі життів задля того, щоб утриматися на верхівці владної піраміди. Тільки Київ все ще не помічає, що піраміда складається із мотлоху і зламаних стільців і от-от розсиплеться.  

Снаряди вибухають за вікном майже без перестанку. Вочевидь, ЗСУ вирішили відвести душу перед завтрашнім перемир’ям. 

Юлія Малькіна

Читайте за темою:

Андрей Манчук. Молох

Егор Воронов. 840 минут обстрелов

Андрей Манчук. Не все равны перед смертью

Егор Воронов. Праздники под гул орудий

Андрей Манчук. Кого убили в Донецке

Юлія Малькіна. Іменем любові, здавайтеся