Тіль Уленшпігель як дзеркало української революції

Тіль Уленшпігель – герой середньовічнього нідерландського та німецького фольклору і анекдотів. Одним словом, тамтешній поручник Ржевський. А ще – герой роману Шарля де Костера, якого автор зробив мало не ідеологом нідерландської революції 16-го століття, людиною свободи, вільнодумства та заперечення традицій. «Попіл Клааса (так звали батька героя, страченого іспанськими колаборантами) б’ється у мої груди», – казав Тіль.

«Уленшпігель» – «дзеркало сови», або, на одному з діалектів, «чисте дзеркало». Тіль давав людям подивитися у своє люстерко, щоб вони побачили своє справжнє обличчя.

Вчора нащадки Уленшпігеля дали можливість українцям подивитися на себе у дзеркало. Не у дзеркало нашої рідної чи російської пропаганди. А у те дзеркало, що показує, які прищі, синці чи нарости вискочили у нас на обличчі. Що нам з цими гнійниками робити – виключно наша справа. Можемо їх видалити. А можемо й далі терпіти.

Наслідки нідерландського плебісциту

Отже, нідерландці сказали «ні» угоді про євроасоціацію України. Референдум консультативний. Але навряд чи уряд Гааги, який закликав співгромадян голосувати «так», зможе проігнорувати їх волю. Адже там скоро вибори і голандці згадають урядові його глухоту та скажуть «ні» вже своїй власній правлячій коаліції. 

Швидше за все Нідерланди скасують ратифікацію угоди, але вона (угода) діятиме між Україною та іншими європейськими країнами. Хіба що нідерландський референдум стане прикладом для сусідів, і бельгійці, французи etc проведуть у себе подібні плебісцити. Зараз немає сумніву, що й вони сказали б «ні». Але ймовірність того, що Оланд чи Меркель захочуть порадитись із своїми співгромадянами, нульова.

На «безвізовому режимові» результати нідерландського референдуму навряд чи відіб’ються. Адже цей режим гальмується з інших, «неголандських», причин. На перспективи вступу України до ЄС результати референдуму також не вплинуть. Їх, цих перспектив, як не було, так і не буде у найближчу історичну епоху. Про що й заявили голова Єврокомісії Юнкер та прем’єр Нідерландів Рютте, закликавши при цьому проголосувати на референдумі «за».

Власне, на поточне життя українців будь-які результати нідерландського голосування практично не вплинуть. Чому ж так нервують українські урядовці?

Для наших урядовців та «єврооптимістів» провал у Нідерландах не призведе до негайної втрати владних крісел. Але він явно продемонструє українцям примарність «євроінтеграції», яка вже понад два роки є лейтмотивом офіційної політики президента, уряду і, навіть, «європейської опозиції». Іншої пропозиції для українців вони не мають. Отже, в перспективі (можливо, навіть, недалекій) може полетіти шкереберть уся соціально-економічна і політична система, яку будують українські олігархи після Майдану.

Голандське «так» означало би, що ми правильним шляхом йдемо, панове. І в Європі, мовляв, цю правильність визнають. Натомість, «ні» означає, що щось не так в українському королівстві.

Єврооптимізм як форма провальної агітації

Зробили чимало. Але зроблені у комсомольському стилі колективні звернення студентів та діячів культури до голандців, велосипедні прогулянки наших високочиновників Роттердамом і Амстердамом, на потомків Уленшпігеля не вплинули. Ну, хіба що вони й справді повірили, що українські міністри, як і голандські, їздять у свої міністерства на роверах.

Власне, коли ще півроку тому були відомі основні «больові точки» української «євроінтеграції», ні наш уряд, ні ринкові «єврооптимісти», не зробили нічого, аби ці точки ліквідувати. Натомість повторювали давно набридлу мантру про «гібридну війну» (малозрозумілий термін, яким у сучасній Україні пояснюється геть усе, від бойових дій на Донбасі до публікацій у «Нью-Йорк Таймс»), зрадників та агентів Путіна.

Українцям таке пояснення усіх проблем зловорожими кознями, яке нам безперервно подає ТБ і ФБ пропаганда, заважає поглянути на себе і зрозуміти, що у нас не так, і що ми зробили не так. Аби це виправити.

На нідерландців «зрада» і «гібридна війна» не діють. Вони лише посміхаються, коли чують, що референдум ініціювали у Кремлі і звідти ж маніпулюють їхньою думкою. Бо вони знають, хто і як це опитування ініціював. І що агенти Путина та українські «єврооптимісти», обидві позиції яких послідовно подавалися у місцевих ЗМІ, нічого не зманіпулюють. А також вони знають, що порушення громадянських прав в сучасній Україні – не «окремі недоліки», а системне явище.

На думку голандців вплинули в’язні сумління в Україні, зокрема франківський журналіст Руслан Коцаба, який лише за те, що висловив свою думку, понад рік знаходиться у в’язниці. Вплинули безкарні напади наших доморощених нацистів з «Азова», «Правого сектору» та «Свободи» на мирні зібрання: акції соціального протесту, профспілкових активістів, антифашистів, ЛГБТ. Вплинув «закон про декомунізацію», який скритикували Венеційська комісія та Міжнародна Амністія. Вплинуло повалення пам’ятників, яке сьогодні відбувається тільки у Ісламській державі та Україні. Вплинула війна, яку наш президент і уряд неспроможні зупинити, і яку праві популісти знову і знову розпалюють. Вплинула заборона кінофільмів та літературних творів. Вплинуло зубожіння маси українців, які готові заради заробітку залишити Батьківщину, та корупція (офшорна «Рошен» зявилася і у Нідерландах). 

Всі ці «больові точки» не були ліквідовані. Ніхто й не збирався їх ліквідовувати. Натомість наші агітатори – «єврооптимісти» не могли заперечити ці факти, про які знає вся Україна, а лише говорили проте, що саме оприлюднення цих фактів – «гібридна війна».

Європейські цінності прав людини та євро асоціація – різні речі. Європейські цінності прав людини – це європейська Конвенція про захист громадянських прав і рішення Євросуду з прав людини, які ми, українці, зобов’язалися виконувати ще 1997-го року. Справа лише в тому, щоб їх виконувати. Для цього не треба ніяких євроасоціацій.

Угода про євроасоціацію України – передусім економічний документ, щодо якого в Україні так і не відбулося суспільної дискусії. Швидше за все, ми в Європі займемо зовсім не місце Німеччини чи Франції, а в кращому випадку місце Греції чи Португалії. З усіма економічними і соціальними наслідками. 

Nedexit і Україна

Нідерландський референдум показав не лише кризу Угоди про асоціацію з ЄС – документу, який регулює відносини Євросоюзу з молодшими братами, країнами – нечленами. І заодно регламентує економічну політику цих країн. Референдум черговий раз показав кризу Євросоюзу як інституції. 

Протиріччя між багатою Північчю та бідним Півднем, політичний та економічний диктат євробюрократії, ухвалення рішень без погоджень з чисельними європейськими націями – проблеми, які вже давно хвилюють стареньку Європу. І вже призвели до таких явищ як Grexit і Brexit. Багато голандців голосуючи проти євро асоціації України, насправді голосували проти ЄС. Такий собі Nedexit. Який, до речі, може суттєво вплинути на результат референдуму про вихід Великобританії з ЄС влітку.

Нідерланди вже вдруге голосують проти інституцій ЄС. Але яке це має відношення до України?

Два роки тому колишній єврокомісар Баррозу висловив оптимістичне здивування з того приводу, що в час, коли всередині Євросоюзу зростає євроскептицизм, українці продемонстрували палке прагнення влитися до ЄС. Що ж, тепер Нідерланди показали нам, українцям, що Євросоюз не є тією ідеально красивою картинкою, яку нам показували «єврооптимісти». 

І, можливо, незабаром вже не буде з ким підписувати асоціацію. 

Україна таки перемогла

Є Україна і є український уряд. Є українці – робітники, селяни, студенти, пенсіонери, дрібні підприємці і є «єврооптимісти». І це не одне й те саме. Голандці не голосували проти України та українців. Але проголосували проти соціальних і політичних порядків в Україні, встановлених олігархатом і урядом. І від яких потерпають передусім українці.

Голандці не голосували проти України, але проголосували проти «євроінтеграції» як процесу, до якого закликали українців «єврооптимісти». Україна і українці нічого не втратили від нідерландського «ні». Але здобули від цього «ні» набагато більше, ніж від «так». Нідерландське «так» означало б освячення Європою тієї соціальної і політичної практики, яка зараз є в Україні. «Ні» показало нам, як ми виглядаємо збоку. Оскільки ми поки що не знайшли в собі сил і можливостей подивитися самі на себе. 

Хтось мав показати нам правду про нас самих. Це зробили нідерландці, подавши нам люстерко Тіля Уленшпігеля.

Це дзеркало показало нам цілу низку проблем. І ми справді матимемо реальну користь, якщо будемо ці проблеми вирішувати, а не читатимемо чергові коментарі «єврооптимістів», які хочуть, попри нідерландський провал, залишитись біля керма, про руку Москви та «гнилих голандців».
Бо результати нідерландського плебісциту, як і урядова криза та «офшорний скандал», поставили перед нами набагато серйозніші проблеми. Не лише проблему відставки збанкрутілого правлячого класу, а й зміну всього державного курсу.

Дзеркало Уленшпігеля показує нам, що ми не тільки мусимо припинити війну та порушення громадянських прав. А й на хвильку задуматись: чому ми йдемо назад, до часів дикого капіталізму і «ринкових реформ». Можливо, треба йти вперед, до соціальних і демократичних реформ?

І для цього нам недостатньо буде змінити цей уряд і цього президента? Потрібно нарешті змінити соціальну систему.

Втім, Євроньюз говорить про величезне значення нідерландського референдуму для Європи і поза українським контекстом. Напевне, від сьогодні питання, подібні до українських питань, постануть і перед голландцями, французами, греками та британцями.

Бо дзеркало Тіля Уленшпігеля й справді чарівне.

Володимир Чемерис

Читайте по теме: 

Володимир Чемерис. Права людини після «Євромайдану»

Борис Рудь. Плохие новости для всех

Володимир Чемерис. Атмосфера для эскадронiв

Дмитрий Мануильский. Украина: легитимация фашистского дискурса

Андрей Манчук. History repeats itself