Поезія

Ми родили з тобою стiльки слiв, 
Що ними можна мiсяць заселити. 
Ми виснували стiльки синiх снiв, 
На всiх плянетах нашi грають дiти.

Ми всi з тобою обпливли моря, 
Усi затоки в тихоокеанi. 
Шакалом мiсяць з хмари визирав, 
Над головами марили лiяни.

То ж ми робили в рижових полях, 
Нас нагаями били бiлi люди. 
Всi рани свiту – на твоїх руках, 
Весь бiль i гнiв – в моїх широких грудях.

То ж ми збудуємо останнi барикади, 
Це ж ти останнього застрелиш короля. 
По всiй землi великi встануть ради 
I ти умреш, подруженько моя.

1929 р.