Підписати останній папірець
в установі,
Позабути совбаришень і совбурів:
Мої вечори – на фабриці
сірниковій,
Моє кохання – білявій робітниці
Шурі.
Потинятись під вікнами
непривітного дому;
Скоро гудок і друга зміна;
Вибіжить з брами ходою
знайомою
І трохи стримано, та привітно
зустріне.
Рученята спрацьовані невимовно
пестівливо
Обів`ють мою похилу шию
– Значить їдеш? Залишаєш
Київ? –
І здається розлука такою
неможливою.
Новини розпитає, про хліб,
продподаток;
Потім - про своє розкаже:
– Знаєш, обрали мене делегатом,
А завтра – збори
на трикотажній.
І так солодко,
солодко до сльоз
Ще глибше тебе кохати:
І за те, що в тебе туберкульоз,
І за те, що чужа тобі мати.
І за те, що в Червоній гвардії
Ти мені перев`язувала рани,
І за те, що в гетьманській "варті"
Разом з нами тебе карано.
І за те, що в кратері революції
Ти горіла-згоріла безскаржно.
– Шуро, ще довго в самотній
розлуці
Буде маритись сірникової
фабрики марево.
1921 р.
-
Аналіз
Украинцев готовят к новому росту тарифов
Дмитрий Ковалевич Хроники коммунального террора>> -
Життя
Иланг-Иланг – аромат кризиса
Сирий Кастелити Цветы зла>> -
Економіка
Концессии: у народа заберут кровь и аэропорты
Дмитрий Ковалевич Скрытая приватизация>> -
Пряма мова
«Стремление к миру – главный капитал»
Пабло Бельтран Полвека сопротивления >>