Жінки на службі реакції

З ініціативи столичних феміністок на Майдані утворилась «Жіноча сотня». І, як на мене, це цілком характеризує політичне забарвлення вітчизняного фемінізму. Однак, дехто вже навіть назвав ініціативу «справжнім проривом». Мовляв, нарешті гендерні питання вийдуть у широкий масовий рух.

«Жінки та дівчата різного віку та статусу виконують величезну роботу. Зрозуміло, що жінки на Майдані – це не тільки берегині або такий собі «обслуговуючий персонал», коли їхня робота зводиться до приготування бутербродів, прибирання або медичної допомоги», – заявила одна із засновниць сотні. До речі, членикиня соціалістичної організації.

Вибачте, невже мені одному здається, що «Жіноча сотня» – це щось феєричне? Панянки, чого ви добиваєтесь? Переконувати реакціонерів, дрібних буржуа і люмпенів, у тому, що сексизм – це погано, і щоб вони більше так не робили? Чи, замість нарізання бутербродів для «революціонерів», штурмувати разом із «Правим сектором» вулицю Грушевського?

Вас очолює правий депутат Парубій, колишній член Соціал-національної партії України, із відповідними поглядами, які він прикрив респектабельним парламентським мандатом. Ви хочете під його орудою влаштовувати окремий блок на урочистих маршах за героями Крут?

Сам же депутат Парубій беззастережно схвалив створення «Жіночої сотні» і пообіцяв невдовзі зареєструвати її як складову ланку самооборони. «Це вже серйозна заява від людини, яка входить до організації, що, м’яко кажучи, мало дбала про жінок, коли ініціювала законопроекти про заборону абортів тощо», – наголосила засновниця сотні.

Гаразд, які політичні цілі «Жіночої сотні»? Можна кричати «Зека геть!» і «Героїням слава!» струнким хором жіночих голосів. Це можна. А про соціалізм будете говорити? Червоний прапор піднімати?

Про окрему політичну суб'єктність я навіть не кажу. Невже хтось вважає, що феміністична ланка самооборони — одна за понад тридцяти подібних угруповань – буде допущена до переговорного процесу?

Їй богу, смішно. Рука на обличчі.

Насамкінець, участь «прогресивної громадськості» у самообороні дає Парубієві повне право роздавати наступні коментарі: «У нас є Самбірська сотня, є сотня «афганців», є сотня «Відсіч». А є сотня гандистів (послідовників батька ненасильницького спротиву – індійського лідера Магатми Ганді), яка виконує завдання прикриття цивільного населення. І як вам пояснити, європейські друзі, що в нас тут сотня гандистів? Що в нас священники, ультрас, студенти, козаки, афганці, ліворадикали, поети, альпіністи, буддисти, гуцули, кримські татари – всі за одно! А ви питаєте, який відсоток правих бере участь у протестах...»

Завдяки вам Парубій може й далі дурити усю Європу, яка вже досить скоса поглядає на те, що відбувається і задається цілком резонними питаннями.

На щастя, серед нас лишаються іще послідовні феміністки, вірні соціалістичним принципам. Однак, подібний розвиток подій був передбачуваний. Він є наслідком спроб певних лівих організацій побачити у протестах хоч крихту соціалізму. І увірувавши в неї, з усією затятістю влитись в якості масовки до «революційного процесу», очолюваного корумпованою трійцею і вуличними ультраправими.

Але тепер це вже навіть не хвостизм. Це здача усіх ідеалів і принципів.

Частині столичних феміністок, судячи з усього, набридло підносити бутерброди для учасників консервативної революції. Тепер вони будуть підносити снаряди. І перш за все, політичні.

Андрій Мовчан

Читайте по темі:

Павло Аннєнков Невежество никому не помогло

Славой Жижек О ложном чувстве безотлагательности

Пер Леандер Боролся ли он за демократию?

Девід Рей. Пустые обещания для Украины

Алек Лун. Национализм - ядро "Евромайдана"

Светлана Циберганова. Не моя война

Георгій Ерман. Сумерки украинского Средневековья

Сергій Мовчан. Культурні хроніки

Андрій Мовчан. Влада і ультраправі на штурмі Банкової

Ульрих Рипперт. Украина: ожесточенная схватка олигархов