Всім Скиба!

По секрету зізнаюсь вам, що «цікавитися культурою» я почала в далекому передкризовому 2007 році, коли переїхала до столиці з невеликого, але звісно ж мальовничого провінційного містечка. В моїй alma mater тоді була безсоромна барвиста тусівка злегка хіпуватих студентів, які часто носили у волоссі «расточки», голосно і по-дружньому обговорювали якісь виставки і загадкові для мене квартирники, пили чай з термосів, передаючи один одному чашку миру, і так часто згадували свої нещодавні поїздки до Львова. Вони показували один одному плетені сумки і чашки, куплені в місцевих майстрів, наперебій ділилися враженнями від зустрічей з львівською богемою і хизувалися привезеними з культурної столиці України книжками.

Тоді мені здавалось, що там, у далекому Львовi, живе справжня культура. Що саме туди треба по неї їхати, щоб доторкнутися і побачити автентичні і якісні її зразки. Мої уявлення про те, що таке культура і з чим її треба їсти були розмитими і амебними, але тоді я зі стовідсотковою впевненістю знала, що за нею потрібно їхати саме до Львова, що ступивши на львівський вокзал ти вже не будеш таким, як був раніше, але сповнишся якоїсь надзвичайної аури місця і нарешті зможеш говорити на рівних із загадковими «культурними людьми». Бо ти був у Львові. Бо ти знаєш як виглядає площа Ринок, бо ти сфотографувався на охайних вуличках європейського міста зі своїми друзями, бо ти ганяв з ними біля опери міських голубів, бо ти привіз зі Львова декілька книжок. Ти вітав себе з цією поїздкою, ти став «культурним»!

Тепер для мене всюди культура: голлівудська алея зірок нею наповнена так само, як і невеликий міський дворик десь на околиці міста, потоки інформації стають все більш і більш відкритими, загальний доступ до розмаїття всього створеного людством за час його існування – це невід’ємне право кожного. Ми навчимося жонглювати інформацією i так трансформувати людське знання, що це стане наступним етапом еволюції людини як виду. Жодної цензури, цензура – це буде смішно. Все буде відкрито і все доступно, кожен зможе говорити і кожен буде почутим!

Але є точка сучасності: кінець 2014 року, Україна. Як зміниться світ далі, ми ще не знаємо, але знаємо, що вiн зміниться. А нова влада, та сама що скинула демона Януковича, вперто продовжує боротися з вітряками.

Останнім часом я постiйно, аж надто конвульсивно, читаю новини. Всі ми читаємо. Зі свіжого: Львівська міська рада ініціює скасування фінансування книжки поета Романа Скиби, «який різко негативно висловлювався про Революцію гідності». При цьому всі відверто зізнаються в тому, що книжка «Кожному по скибці» – це таки дійсно хороша і якісна дитяча література, з гарними віршами і якісними ілюстраціями. Але ж «відзначати людину, яка займає антиукраїнську позицію є неприпустимо». Якось понуро і печально стає, коли політики окреслюють коло «ідеологічно хибної культури», коли бюрократи від культури прагнуть затишно законсервуватися в локальності і провінційності того, що комусь зручно і вигідно назвати «справжнім».

«Будь-яка організація, рух чи держава, що намагається підпорядкувати культуру під свою ідеологію, є силою зла і заслуговує на відповідне ставлення. Коли твори мистецтва оцінюються не за критеріями якості, а за «лояльністю-нелояльністю» автора до якоїсь політичної концепції чи режиму, це вже не суспільство, а худоб’ячий двір (Оруел). Наші шарикови і швондери настільки недалекі, що навіть не здатні збагнути чому я не підтримую їх у їхній жвавій розбудові тоталітаризму. Говорити про такі поняття як «свобода слова» і «свобода совісті» з ними не має жодного сенсу. Середовище зомбі не зачислить тебе до списку «ворогів» тільки за умови, що ти сам є зомбі, або вміло ним прикидаєшся. Ідіотам я однозначно ворог», – коментує все це сам Скиба.

Але знаєте, що є знаковим для мене? Те, що сьогодні нічого не вдасться викреслити, не вийде просто затерти ластиком чи замалювати замазкою і наклеїти наверх щось кольорове і барвисте. Все що сказано в мережі залишається сказаним і чекатиме свого часу. А час неодмінно прийде. «Поет систематично публікував у ФБ пости із підтримкою Антимайдану та нищівною критикою майданівців». А на якій кількості скріншотів залишилась збереженою позиція Романа Скиби? І тих, хто його кпинив? І тих, хто відверто погрожував? Тих, хто скакав і не скакав?

Відверто смішно виглядає спроба захистити ідеологічну чистоту і внутрішню одноголосність режиму через зменшення кількості книжок поета-дисидента. Режим знає наскільки він крихкий, він знає, що кожна публічно проголошена проти нього позиція хилить його все більше і більше. Його патріотичний пафос починає грати проти нього. Так, поки що лише одиниці голосно кажуть своє «Ні, не вірю!» –  але все більше і більше людей починають прислухатися, навіть не прислухатися, а вслухатися і чути.

І буде новий день, і буде життя, і буде свобода!

Діна Артеменко

Також читайте:

Станіслав Силантьєв. «Цензура, як бачите, нікуди не зникала»

Андрей Манчук. Другой Львов возможен

Андрій Сігунцов, Назар Шешуряк. «Зігафолк» і сором дивитись у дзеркало

Андрій Бондаренко. Актуалізація лівого руху в Галичині можлива