Вирок українській демократії

Сьогодні український журналіст Руслан Коцаба отримав 3,5 роки тюрми. Разом з ним засуджено Українську Демократію. Символічно, що сьогодні ж, для гарантії цього «успіху», Порошенко поставив над Україною свого прокурора. 

Міжнародна Амністія оголосила Коцабу в’язнем сумління, оскільки влада переслідує громадянина не за убивство, крадіжку чи корупцію, а лише за висловлення своїх поглядів. У Європарламенті відбулися слухання у «справі Коцаби», а низка євродепутатів з різних фракцій звернулася до української влади з вимогою звільнити журналіста. Переслідування Коцаби, а разом з ним переслідування в Україні свободи слова як такої (станом на початок року за офіційними даними за подібними до Руслана звинуваченнями кримінальних переслідувань зазнали 199 українців і 108 з них знаходяться за гратами) стали одним з факторів відомого результату референдуму у Нідерландах щодо євроасоціації України.

В Україні справа про переслідування громадянина за погляди не набула такого резонансу. Навіть більшість колег-журналістів мовчали про цю справу. Одні – через побоювання кримінального переслідування або нападів чи погроз з боку ультраправих «активістів» (так їх чомусь називають наші медіа, хоч насправді вони є звичайними погромниками). Інші – через те, що стали не журналістами, а пропагандистами. У відповідь журналісти отримали подяку – «Миротворця», погрози від «патріотів» і схвалення цього цьвування з боку низки депутатів та держчиновників. Чи буде кому їх захищати, коли усі українці, які мають мужність висловлювати свою позицію, опиняться за гратами?

Важко собі уявити, щоб у часи «злочинної влади» Януковича, вирок журналісту або бодай його затримання, заборона опозиційних партій з ідеологічних мотивів, напади неонацистів на мирні зібрання, доноси, сприймалися як належне. І щоб такі речі виправдовувались. Україна ще не вмерла, але тяжко хвора. І ця хвороба набуває усіх симптомів тоталітаризму. Сьогодні порошенківська Україна у плані придушення громадянських свобод дає фору навіть путінській Росії.

Коцаба засуджений за статтею, внесеною до Кримінального кодексу вже «новою» владою. За своєю суттю законодавчі ініціативи «постмайданівської» влади набагато недемократичніші та антиправові, ніж пріснопам’ятні «закони 16 січня».

Було наперед відомо, що вирок буде обвинувачувальним. Такий вирок переконливо свідчить про залежність судів від адміністрації президента. Того президента, який майже синхронно з арештом Коцаби заявив, що СБУ взяло «за одне місце» 19 блогерів та журналістів.

Прокуратура просила для Руслана 13 років з конфіскацією за двома статтями: державна зрада та протидія армії. За першою статтею суд виправдав журналіста. Але за другою призначив йому 3,5 роки. Чи прокинулись у суддів залишки совісті? Думаю, ні. Просто вони вирішили спробувати догодити обом: владі та українській демократії. З одного боку таки засудити журналіста, як цього вимагала адміністрація президента та ультраправі прислужники влади. А з іншого боку, розуміючи, що рано чи пізно доведеться відповідати перед українським народом, зменшити термін ув’язнення.

Цей термін вираховувався шляхом нескладних математичних та юридичних розрахунків. Руслан знаходиться в СІЗО 1 рік і 3 місяці. За «законом Савченко» це дорівнює двом з половиною рокам. Поки йтиме апеляційне та касаційне оскарження, термін ув’язнення закінчиться. І Коцаба вийде на волю в акурат під рішення верховного, або й апеляційного суду. Одним словом, і вівці своє відсиділи, і вовки – гуманні.

Немає сумніву, що апеляційна та касаційна інстанція залишать обвинувальний вирок – хіба що, вони зменшать термін ув’язнення до трьох років. Але не дивлячись на це, треба довести справу до Європейського суду. Не маю сумнівів, що рішення Євросуду буде однозначне: українська влада порушила права та свободи українських громадян, визначені європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Зокрема, свободи слово та свободи вираження поглядів. Цей шлях до Євросуду треба пройти, нехай він і триватиме кілька років. Бо це рішення Євросуду виправдає Українську Демократію, засуджену «постмайданівською» владою та ультраправими. І дозволить притягнути цих персонажів до відповідальності перед Україною.

Івано-Франківський міський суд у своєму рішенні сказав, що висловлювати свої погляди – злочин. Тобто, виніс вирок Українській Демократії – 3,5 роки.

Що ж, два роки ув’язнення Українска Демократія вже відбула. Отже, за рішенням франківського суду їй залишилось максимум півтора роки до Свободи. Коли українці зможуть вільно, без небезпеки нападів, ув’язнень та вбивств, говорити і збиратися. Зрештою – жити мирно в єдиній Україні.

Але це вже буде, звичайно, за іншої влади.

Володимир Чемерис

Читайте по теме: 

Станіслав Сергієнко. Звикаємо до насильства

Юрий Шеляженко. Конец презумпции невиновонсти

А. Украинский, А.Слободянюк. Афтепати Майдана

Дмитрий Мануильский. Законы диктатуры

Н. Шешуряк, А. Сiгунцов. «Зiгафолк» i сором дивитись у дзеркало

Володимир Чемерис. Атмосфера для эскадронiв