Київські погроми

Вранці 22 серпня на метро «Політехнічна» людно. Зі мною ескалатором піднімається молодий чоловік. Вийшовши на провулок Політехнічний, він на мить зупинився і сказав: «Вот суки!». 

З якого приводу і на чию адресу він сказав ці слова, було зрозуміло без зайвих роз’яснень. Гнітюча картина погрому. Серед дрібних уламків колишніх «малих архітектурних форм» ходять жінки бальзаківського віку і, наче жуків у картоплі, шукають залишки того, що вони називають «товар». На передньому плані цієї картини стоїть нашвидкуруч збитий хрест і кілька листів ватману з написами, адресованими особисто меру Кличку.

Уночі проти 22 серпня управління благоустрою КМДА зруйнувало МАФи дрібних підприємців. Подібні перформенси київська влада влаштовує не вперше і не лише на «Політехнічній» (перед ведуть Дарницький, Дніпровський і Святошинський райони). Пояснення влади – нардепа від Блока Петра Порошенка Білоцерківця, який донедавна був керівником благоустрою Києва і, мабуть, досі неформально залишається його керівником – такі:

1. МАФи встановлені незаконно.

2. Підприємці не платять податків до бюджету міста.

3. МАФи псують архітектурний вигляд столиці.

Натомість, підприємці говорять, що вони пропонують киянам товари широкого вжитку за доступними цінами у зручному місці та у зручний час. А також, організували самі собі (без допомоги держави) робочі місця та заробіток, інакше вони були б безробітними.

Чи можливе «цивілізоване» вирішення питання. Тобто, без погромів. Теоретично – так. Київська влада говорить, що пропонує підприємцям «офіційні» місця на «офіційних» ринках. Натомість вимагає «офіційну» реєстрацію та сплату податків. Але такі місця далеко не всім дрібним підприємцям фінансово доступні. Окрім того, «офіційних» торгових місць набагато менше, ніж МАФів у Києві. Кожен з нас має свою власну думку про дрібних підприємців («бариг») та їх МАФи (які вже років 20 стоять навколо усіх 50-ти станцій київського метро). Але ми мусимо сказати, що цим людям насправді немає куди піти.

Після неодноразових погромів МАФів біля «Політехнічної», «Харківської», «Лівобережної», палатки і кіоски, хай у меншій кількості,але виростають знову. Замість зруйнованих споруд постають стрункі шереги бабусь, які продають свій нехитрий товар з якихось ящиків і коробок. «Неофіційною підприємницькою діяльністю» Їх примушують займатися наші «реформовані» зарплати і пенсії.

Чому ж тоді київська влада так уперто громить МАФи? Хоч це явно б’є по її іміджу і суттєво зменшує електоральну підтримку як мера, так і президента? Адже саме високопосадовцям було адресоване слово «суки» мого попутника у метро.

Київські та західноукраїнські дрібні підприємці та самозайняті особи були одними з головних рушіїв останнього Майдану. Вони й справді сподівалися, що із зміною влади зміниться податкова, цінова, загалом соціально-економічна політика уряду. Зміниться, звичайно, за «європейськими нормами», тобто, на їх користь. Реальність насправді така, що владу зберіг і значно розширив великий капітал. І розширення великого бізнесу йде за рахунок бізнесу малого.

Чисельні кіоски дрібних підприємців позбавляють торгівельні мережі значної кількості клієнтів і не дозволяють рости їх прибуткам. Ліквідація роздрібної торгівлі біля метро – це суттєве збільшення прибутків торгівельних мереж. Що буде далі із самими дрібними підприємцями, власників цих мереж та їх лобі у місцевій та вищій владі не цікавить. Так само їх не цікавить, якими методами ця ліквідація відбудеться. Немає ж бо ніякого злочину, на який би не пішов капіталіст, аби отримати 3%. 

Ще один напрямок атак на МАФи – звільнення місць для забудовників.

Кілька живих прикладів з одного району Києва – Харківського масиву. Половина ринку біля метро Харківська була знесена тими, кого торговці називають «тітушками». Зараз там почалась забудова, яку ЗМІ пов’язують із заступником голови фракції БПП, другом президента, Кононенком. Знайома власниця невеликого магазину, яка свого часу захоплено говорила про «Майдан» та «Європу», позавчора сказала таке: «Я ж стояла на Майдані, а тепер для мене «злочинна влада» – це теперішня влада».

Звичайно, дрібні підприємці, їх бізнеси та МАФи, мають свої «криші» у вигляді чи депутатів міськради, чи інших осіб, які обертаються навколо міської адміністрації та районної влади. Але ці «дахи» програють представникам великого капіталу на вищих поверхах влади – у Верховній Раді, Адміністрації президента, Кабінету міністрів України. У цих останніх просто сил більше – виконавча, законодавча, міцева влада і «правоохоронці».

До чого призведе ця тенденція? Хтось із дрібних підприємців втримається. Але їх буде меншість. Інші маргіналізуються чи шукатимуть інші способи застосування своїх рук. Чи вийдуть вони на новий Майдан? Безсумнівно, вийдуть. Вони вже влаштовують час від часу акції протесту.

Але чи здатні вони зрозуміти і запропонувати щось інше, ніж заміну «злочинної» влади на «справедливу»: «європейську» або ж «національну»? Чи здатні вони зрозуміти, що їхні біди не від того, що мери і президенти погані – це й так всім зрозуміло. А від того, що в Україні переможною ходою йде соціально-економічна система «європейського» капіталізму? І від пожирання великими акулами дрібних рибок у рамках цієї системи нікуди не втечеш.

Володимир Чемерис

Читайте по теме:

Андрей Манчук. Страна «Ломбардия»

Виталина Буткалюк. Страна массовой бедности

Сергей Козловский. Снос ларьков и сила привычки

Фархад Измайлов. Закон о реновации: пиар и бизнес

Андрей Недзельницкий. Боярышник на бульваре Вацлава Гавела

Андрей Манчук. «Бедность – мать преступлений»

Борис Рудь. Плохие новости для всех

Володимир Чемерис. Атмосфера для эскадронiв