Хто підпалив «Жовтень»?

Серед київських архітекторів про «Жовтень» ходить одна легенда. На кінець 20-х років, коли будувався кінотеатр, Київ був доволі провінційним містом, адже столицею УРСР більшовики призначили Харків. Усе нове насторожувало і лякало киян, часто-густо обиватель продовжував жити чутками та забобонами. Так само із глибоким нерозумінням зустрів Київ і перші зразки авангардного стилю конструктивізму.

Згідно легенди, коли кінотеатр був майже готовий до відкриття, робітникам доручили зробити облицювання фасаду. Вихід до вулиці Костянтинівської бригада зробила із дотриманням усіх вимог і стандартів, а задню частину частину кінотеатру, яку «ніхто не побачить», відверто схалтурили. На урочистому відкритті будівельники виявили, що попросту не зрозуміли авангардистського задуму архітектора Валер'яна Рикова, і зіпсували центральний, парадний вхід. А один з робітників у глибокому розпачі навіть наклав на себе руки.

Цю історію я часто розповідав іноземним друзям під час прогулянок Подолом. Можна сказати, дана будівля була цвяхом програми під час подібних екскурсій, гордістю навіть. Тепер «Жовтень» — перший київський кінотеатр, унікальна пам'ятка конструктивізму — згорів. Точніше був спалений. Що зараз відчувають винуватці пожежі? Чи накладе на себе руки за прикладом радянського робітника хтивий капіталіст-забудовник, який замовив це?

Секундочку... А чи справді пожежа є справою рук будівельних компаній, про що нині на кожному кутку розповідають «захисники «Жовтня»?

Справді, погляди забудовників до ласої ділянки на Подолі були прикуті вже давно, і місцевим мешканцям навіть доводилось збиратись на акції протесту проти спроб захопити землю поруч із «Жовтнем». Стосовно oblico morale столичних будівельних компаній ні у кого немає жодних ілюзій, тим паче, що вони вже неодноразово «уславились» навмисними підпалами історичних будівель. Однак, цього разу факти вказують на те, що підпал — не їхніх рук справа.

Посудіть самі. Навіщо підпалювати кінотеатр ввечері, коли довкола купа свідків? Причому підпалювати у глядацькому залі під час сеансу! Чому не вночі, коли двох коктейлів Молотова, запущених у розбите вікно було б достатньо? Навіщо засилати виконавця до зали, якщо ризик бути зловленим на гарячому неймовірно високий? Нарешті, в кінотеатрі тривали сеанси і той факт, що усім вдалося евакуюватися — справжнє диво. А могли бути й масові жертви, друга Одеса. Навіщо замовникам «мокруха»? Який виконавець піде на такий ідіотський ризик?

Ані притомний замовник, ані грамотний виконавець на таке безумство, певна річ, не підуть. Принаймні, в нинішніх умовах. Зате підуть нацистські відморозки, які вже по-справжньому вкусили смак власної безкарності.

30 жовтня у кінотеатрі «Жовтень» проходив показ фільму «Літні ночі». Він відбувався в рамках кінофестивалю «Молодість» і його особливої програми Sunny bunny, присвячений захисту прав ЛГБТ. А це вже має наводити на певні роздуми.

Річ у тім, що гей-лесбі тематика давно не дає спокою українським ультраправим. 2009 року борці за націю спалили «Я Галерею» Павла Гудімова, де напередодні відбувалась дискусія про гомофобію і толерантність. Того ж року закидали димовими шашками презентацію стрічки «Бруно». У 2010 році димові шашки полетіли у приміщення Центру візуальної культури під час дискусії про трансгендерів. А два роки тому футбольні ультрас намагались пронести димові шашки на демонстрацію тієї самої програми Sunny bunny у Будинку кіно. І це далеко не вичерпний перелік нацистських атак на «непристойні» заходи з використанням піротехніки.

У випадку із «Жовтнем» сталась точно така ж історія. Чи хотіли праві спалити кінотеатр? Наряд. Хотіли стандартно викурити «содомітів». Просто щось пішло не так, перестарались.

На користь версії із атакою нацистів вказують численні факти і спогади очевидців. Ось, приміром, допис ліберальної активісти Ольги Папаш на її facebook-сторінці:

«Вчора ми з друзями ходили дивитися на пожежу, приблизно в 23:30 — 24.00, полум'я вже не було, пожежники гасили дах. Біля «Жовтня» розмовляли зі свідками й дізнавшись про те, що підпал стався на показі на лгбт-тематику, обговорювали між собою очевидну версію про малолітню гомофобну фашню. Димовуха в залі — це їхній почерк, тим більше, що біля Жовтня вже торік палили веселковий прапор, а в Центрі візуальної культури, що розташовувася в будівлі кінотеатру, розгромили виставку на ЛГБТ-тематику. Кілька дивних персонажів характерної зовнішності «субкультурщика на мутці» ошивалося довкола. Один з них мабуть почув, про що ми говорили і ув'язався за нами. Наскільки вже я не схильна до конспірації, виглядало це ну дуже підозріло, він мабуть теж це зрозумів, дуже неоковирно попросив закурити і сказав: «Да, жаль кинотеатр». Після цього він пішов до кіоску на Житньому ринку, де на нього чекала група друзів — десь 5 хлопців років 18-20 і дівчина, теж субкультурщики правого штибу. Вони питали: «Ну що там, що там?» Побачивши нас, здалося мені, якийсь час вагалися чи не напасти на нас, але (як мені здається, через велику кількість міліції в районі) передумали і дуже швидко пішли в бік Контрактової площі. Звісно, ніяких доказів у мене немає, але я думаю, що це була компанія, яка здійснила підпал — вони відправили одного зі своїх на розвідку.»

Наступного дня після пожежі «захисники «Жовтня» вирішили влаштувати акцію протесту біля стін КМДА. Соцмережами активно гуляв хештеґ #savezhovten, а бажаючим «підтримати кінотеатр» пропонувалося зробити селфі на жовтому тлі. Дикість ситуації полягає у тому, що в своїй масі обурені громадяни відмовлялись прямо й відкрито говорити про найочевиднішу версію події, і про її винуватців — неонацистів.

Доходило до абсурду. Лунали версії про те, що забудовник вдало замаскував підпал під атаку гомофобів. Писали, що всі ультраправі мілітанти зараз знаходяться на фронті, тож не могли бути паліями. Не обійшлося, звісно, і без звинувачень на адресу Путіна: мовляв, і тут він постарався підставити патріотів України.

В п'ятницю кількасот мітингувальників прийшли під стіни мерії. В руках тримали жовті плакати і гаслами про «сваволю забудовників». Антифашизм? Ні, на порядку денному цього питання не стояло... Та верхом лицемірства стала присутність на мітингу активістів партії «Свобода» на чолі з новообраним депутатом Юрієм Левченком, який поспішив відхреститись від звинувачень і пообіцяв скинутись на відновлення 2000 гривень з власної кишені. І це не зважаючи на те, що його однопартійці неодноразово приймали участь у нападах на ЛГБТ-заходи!

Однак, пазл остаточно слався того ж п'ятничного вечора. Перед черговим кінопоказом в рамках програми Sunny bunny до кінотеатру «Кінопанорама» зайшла група бойовиків «Правого сектору» (ЗМІ охрестили їх «невідомими з нашивками ПС»), і пообіцяла взяти центральну залу штурмом. Грозились розігнати «содомітське збіговисько». Не встигли просохнути коментарі про чиюсь «провокацію» із переодяганнями, як на сайті banderivets.org.ua була опублікована офіційна заява «Правого сектору». Партія взяла на себе відповідальність за спробу погрому:

«Попри стан війни, фінансовані з-за кордону содомітські організації не припиняють своєї діяльності і продовжують пропаганду. Зокрема, сьогодні ввечері дегенерати запланували провести в «Кінопанорамі» показ фільму «Макс та інші», мета якого – переконати глядача, що статеві збочення є нормою. Як і раніше, націоналісти не змогли проігнорувати цей виклик і стали на захист традиційної моралі. На захист педерастів стала міліція.»

Для того аби провести лінію між пожежею у «Жовтні» і штурмом «Кінопанорами», не потрібно багато розуму. Достатньо елементарних логічних зусиль. Чи є іще питання, які сили були зацікавлені нести піротехніку на той фатальний кінопоказ?

Значно цікавішим є питання, чи будуть знайдені і покарані палії? Шанси примарні. Адже не може силове відомство покарати тих, на чию силу для придушення будь-якої опозиції покладається. З правих бойовиків сформовані структурні підрозділи МВС, нацист Білецький проходить у парламент у лавах урядової партії, а начальником міліції Київської області призначають замкомбата «Азова» Трояна. Не може держава боротися із собою... Це дає усі підстави казати, що винуватці залишаться на волі.

Зрештою, про що можна казати, коли навіть «захисники «Жовтня» самі ладні вигадувати десятки конспірологічних версій, аби лиш не визнавати очевидного? Поставте прямі питання кожному, хто зробив селфі на жовтому фоні. Скільки з них готові бодай у питанні кінотеатру зайняти чітку антифашистську позицію? Прямо вказати на кричущу за своєю логічністю версію. На повірку таких виявиться мінімум.

Прикро, але за жорсткою іронією долі ми втратили чи не єдиний по-справжньому європейський кінотеатр Києва. Де можливо було, виклавши якихось 30 гривень за квиток, подивитись якісне кіно світового рівня. Де лишалась унікальна суміш усього найкращого з радянського та європейського — смілива авангардна архітектура, міський затишок, доступність кожному і просто хороший кінематограф.

Та на дворі давно не 1930-й рік. І ніхто із винуватців трагедії навіть не подумає накласти на себе руки. Їм не соромно! Тому вважайте, що будівельник «Жовтня», котрий тоді вкоротив собі віку, помер за ваші гріхи, панове нацисти. Він — ваша колективна совість.

Андрій Мовчан

Читати по темі:

Роман Скиба Культурні герої

Назар Шешуряк, Андрій Сігунцов «Зігафлок» і сором дивитись у дзеркало

Юлія Малькіна Лист до леніноборців

Андрій Мовчан Не показуй мультики дітям!

Роман Подолян Главная проблема

Джородж Биалек Поменьше восторга!

Дмитрий Мануильский Украина: легитимация фашистского дискурса