Стіна-2. Особливості національної корупції

Міністр внутрішній справ України Денис Монастирський урочисто анонсував будівництво Великої Стіни, яка захистить Україну від зазіхання з боку агресорів. За словами очільника МВС її споруджуватимуть на всьому протязі східних та північних кордонів. А попередній кошторис прикородонних укріплень оцінюється у рекордну суму 17 мільярдів гривень.

«Держава докладе всі зусилля та фінанси, щоб облаштувати нарешті ділянки кордону з Росією та Білоруссю. Наступного року має бути велике будівництво кордонів. Це й інженерні споруди, виконані спеціалістами, й загалом новий інтелектуальний кордон, який дасть можливість прикордонникам на сто відсотків контролювати межі нашої країни», – зазначив з цього приводу призначений влітку міністр.

Монастирський вже обіцяє вписати необхідні гроші у проект бюджету, за який незабаром голосуватиме український парламент. Як відомо, у держави немає ані копійки зайвих коштів, що їх можна б було витрати на фортифікаційні об’єкти. А отже, їх напевно заощадять за рахунок чергового скорочення видатків на соціальну допомогу, освіту та медицину – як це завжди робили у таких випадках патріотичні депутати та урядовці.

Нічого принципово нового справді не відбувається. Адже запропоноване Монастирським будівництво є черговим римейком аналогічної ініціативи Арсенія Яценюка. І він навіть встиг сфотографуватися на фоні прикордонної огорожі, як це робив свого часу колишній прем’єр-міністр.

Все почалося на початку вересня 2014 року, коли Яценюк затвердив проект будівництва «Європейського валу» на кордоні між Україною та Росією. Варто зазначити, що ця пафосна назва вразила тоді багатьох українців – позаяк вона дуже виразно нагадувала про сумнозвісний «Східний вал» Адольфа Гітлера, який успішно подолала Червона Армія. Проте Арсеній Петрович вперто ігнорував сумнівні історичні аналогії, та обіцяв побудувати на порубіжній території справжню неприступну фортецю.

Згідно із початковим планом, стіна на кордоні з Росією мала складатися з потужних інженерних укріплень, шестиметрових огороджень з колючого дроту, наземних смуг та спеціально викопаних рівчаків. Ці споруди обіцяли обладнати камерами спостереження та найсучаснішими сейсмічними датчиками, аби завчасно фіксувати проникнення ворожих агентів та перехоплювати їх силами прикордонних загонів. Таким чином, Велика Стіна за версією Арсенія Яценюка також мала стати «інтелектуальним кордоном», про який розповідає зараз Денис Монастирський.

На реалізацію проекту одразу почали витрачати необхідні бюджетні кошти. Вже 12 вересня 2014 року, за кілька днів після його затвердження, Кабінет міністрів України виділив з цією метою перші 100 мільйонів гривен – майже 5 мільйонів доларів за тодішнім курсом. А у період 2013-2018 років на «Європейський вал» перерахували понад 1,3 мільярди. Бо, за словами Яценюка, Україна не могла дозволити собі заощаджувати на національній обороні та держбезпеці.

Стіна мала бути побудована у тому ж таки вісімнадцятому році. Але тоді раптово виявилося, що на кордоні нічого не змінилося. Так, підрядники де не де підлатали та підновили старі огородження, але загалом спостерігачі не помітили на кордоні жодних суттєвих змін. Всі зрозуміли, що витрачені кошти були банально розкрадені на будівництво приватних маєтностей та палаців. А розрекламоване спорудження Великої Стіни виявилося великою оборудкою в інтересах корумпованих можновладців.

Як зазначила народна депутатка України від «Самопомочі» Олена Сотник, сумнозвісна стіна перетворилася на яму, у яку успішно закопали мільярди гривень – як це зробив колись із своїми золотими монетами казковий персонаж Буратіно, що потрапив до країни блазнів та дурнів.

«Гроші, що були виділені на будівництво, постійно крадуть, а замість справжніх укріплень, які повинні захищати східні кордони від агресора, побудували якусь огорожу з рабиці», – бідкалося з цього приводу пропагандистське видання Inforesist.

Українські ЗМІ вимагали покарати винних, і Національне антикорупційне бюро України врешті затримало групу другорядних зіц-керівників, яким було інкриміновано крадіжку бюджетних коштів на смішну суму 16 мільйонів гривен.

Проте, незабаром їх все одно було звільнено. А високопосадовці на чолі з колишнім прем’єром Яценюком, які несуть реальну відповідальність за розкрадення коштів, не викликали у слідчих жодного інтересу. Арсеній Петрович навіть хизувався своїм непобудованим мегапроектом, та цинічно запропонував передати вітчизняний досвід американцям – для спорудження стіни на кордоні з Мексикою, яке розпочалося за часів Дональда Трампа.

Фінансування «Європейського валу» також не припинили – ані за прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, ані за прем’єра Дениса Шмигаля. Обраний після Порошенка президент Володимир Зеленський не скасував скандальне будівництво – попри те, що воно завжди містило у собі ознаки типової корупційної афери. Навпаки, на це почали виділяли ще більше державних грошей. У минулому році Державна прикордонна служба України вимагала витратити на стіну ще 4,5 мільярдів гривень, і обіцяла завершити її аж у 2025 році.

Нова ініціатива міністра внутрішніх справ України є спробою перехопити фінансові потоки, спрямовані на будівництво прикордонних фортифікацій, та заробити на них ще більше – за рахунок додаткового збільшення кошторису. І вона невипадково озвучується саме в ці дні, під час кризи на білорусько-польскому кордоні, коли націоналісти лякають українців загрозою наступаючих з півночі та зі сходу мігрантів. 

Денис Монастирський оперує масштабами «великого будівництва» часів Зеленського, коли чиновники крадуть ще безсоромніше за своїх попередників. На «нову інтелектуальну стіну» хочуть списати одразу сімнадцять мільярдів – хоча їх теж закопають у бездонну яму корупції.

Українські урядовці мріють, щоби це будівництво «потьомкінського села» тривало вічно. Адже воно лишається для них невичерпним джерелом збагачення, а будь-яка критика на адресу Великої Стіни автоматично відкидається патріотичної громадськістю, як пропаганда в інтересах агресора. Особливості національної корупції є саме такими, і за них платитимуть ошукані громадяни, які насправді не бачать у цій афері жодного сенсу.

«Ми жили тут без стіни протягом ста років. Це велика ганьба будувати її зараз», – заявила 83-річна мешканка прикордонного села Алісівка Любов Дехніч, яку процитував у своєму репортажі відомий американський журналіст Крістофер Міллер.

Денис Турець

Читайте за темою:

Артем Кирпиченок. На польской границе без перемен

Виталина Буткалюк. Почему украинцы считают себя бедными

Юрий Латыш. Реформы длиною в жизнь

Дмитрий Ковалевич. Что готовит Украине новый Трудовой кодекс?

Андрей Манчук. «Стерилизовать бедных»: стратегия украинской элиты

Роман Губриенко. Пять доводов в пользу дефолта Украины

Юрий Латыш. Кризис Зеленского: причины и перспективы

Дмитрий Ковалевич. «Диджитализация»: без сапог, но в шляпе

Вячеслав Азаров. Последняя распродажа Зеленского

Андрей Манчук. Тарифные протесты: дальше терпеть нельзя

Виталина Буткалюк. Украина: будущее без пенсий

Дмитрий Ковалевич. Дань для МВФ: с украинцев спишут долги