Каталонія: втрачений шанс?

Сьогодні увесь світ слідкував за зборами парламенту Каталонії. Ці збори були заборонені іспанською владою, але відбулися під захистом каталонської поліції та тисяч каталонців, які прийшли захищати своє право на самовизначення.

Усі чекали від президента Женералітата (уряду Каталонії) Карлеса Пучдемона історичного проголошення незалежності. Натомість Пучдемон закликав до діалогу із мадридським урядом при посередництві ООН і відклав питання незалежності Каталонії принаймні на два тижні.

Розпад імперії

Іспанія, як і Великобританія, як і колишні Австро-Угорщина, СРСР чи Югославія, при всіх зрозумілих юридичних, соціальних, політичних, ідеологічних відмінностях, є структурою, яка об’єднує  під одним державним дахом різні нації. На території Іберійського півострова мешкають галісійці, астурійці, баски, арагонці, кастильці, каталонці. Португальці, які свого часу теж були частиною цього іберійського конгломерату націй, вже давно відокремились у самостійну державу. Ці народи мають різні мови, різну історію, традиції, своїх героїв і своїх зрадників. Навряд чи на запитання про етнічну належність, мешканець Іспанії одразу відповість – іспанець. Швидше він скаже – андалузієць чи валенсієць.

Свого часу Іспанія була імперією, яка поширилась від Латинської Америки до Філіпін. В результаті національно-визвольної боротьби, народи Венесуели, Аргентини, Мексики, Перу, Куби, досягли незалежності. Але уряд у Мадриді не полишив своїх імперських замашок. Після Америки та Азії дійшла черга до народів Іберійського півострова. Баски, каталонці, галісійці та арагонці, які колись мали свої незалежні держави, кілька століть поспіль виборювали свою незалежність від кастильської корони.

Остання спроба вибороти незалежність була під час громадянської війни 30-х років минулого сторіччя, коли прагнення республіки, соціалізму та національного визволення народів Іберії, підтримали кращі люди планети –  Хемінгуей, Оруел, Мате Залка, добровольці з України. Але ці республіка була придушена каудільо Франко за допомогою Гітлера і Мусоліні. 

Сьогодні першою виступила Каталонія. І, якщо Каталонія стане незалежною, Країна Басків та інші регіони Іспанії підуть її шляхом. 

Право націй на самовизначення

У Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародному пакті про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 (в обох пактах це стаття 1) закріплено: «Всі народи мають право на самовизначення. В силу цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток ... Всі, хто бере участь у цьому Пакті, ... повинні відповідно до положень Статуту ООН заохочувати здійснення права на самовизначення і поважати це право».

Декларація про принципи міжнародного права (від 24 жовтня 1970) говорить: «В силу принципу рівноправності і самовизначення народів, закріпленого в Статуті ООН, всі народи мають право вільно визначати без втручання із зовні свій політичний статус і здійснювати свій економічний, соціальний і культурний розвиток, і кожна держава зобов'язана поважати це право відповідно до положень Статуту».

У цій же Декларації вказується, що способами здійснення права на самовизначення можуть бути «створення суверенної і незалежної держави, вільне приєднання до незалежної держави або об'єднання з ним, або встановлення будь-якого іншого політичного статусу».

Аналогічні принципи закріплені в документах Наради з безпеки і співробітництва в Європі - Гельсінському Заключному акті 1975, Підсумковому документі Віденської зустрічі 1986 року, документі Копенгагенської наради Конференції з людського виміру НБСЄ 1990 та інших міжнародно-правових актах. 

Отже, Каталонія, як і Україна, як і Шотландія, як і Хорватія та Косово, як і Грузія, Литва, мали і мають право на самовизначення. А Іспанія, СРСР, Югославія, Великобританія, мають це право поважати.

Українське відлуння каталонських подій

Здається, частина українців забула аналогічні до каталонських події, які відбувалися у нас 26 років тому. Тоді президент Буш та прем’єр Тетчер в унісон закликали українців не виходити з СРСР та дотримуватись принципу недоторканості кордонів. Слава Богу, ми тоді їх не послухали. Бо право націй на самовизначення – природне право людей. На відміну від принципу недоторканості кордонів, проведених з волі  пануючих верств та імперіалістів. Не збираються слухати подібні до бушівських заклинання Юнкера (голова Єврокомісії) й каталонці. Бо вони мають право на власне самовизначення.

Зараз в Україні є дві категорії людей, які заперечують прагнення каталонського народу. 

– Ті, хто сумує за Російською імперією та не може пробачити самовизначення українців і народів інших республік СРСР.

– Ті, які чомусь називають себе «українськими націоналістами», хоча заперечують права націоналістів Каталонії.

Кастилія та Каталонія

Попри намагання мадридського уряду, який спрямував до вільнолюбної Барселони гвардійців, щоб силою блокувати виборчі дільниц, більшість дільниць каталонці захистили, але кількасот з них були заблоковані, через що не змогли проголосувати 700 тис. громадян. Попри дії кастильських політиків, які спрямували до вільнолюбної Барселони «поїзди єдності», щоб проводити там мітинги за «єдіную і нєдєлімую Іспанію» та чинити провокації, в Мадриді є й інші настрої.

Ліва партія «Подемос» («Ми можемо») організувала кампанію за діалог між каталонцями та кастильцями. Всупереч політиці правого мадридського уряду прем’єра Рахоя, який досі робив ставку лише на силові структури та провокації франкістів. Позиція діалогу зібрала у Мадриді багатосоттисячний мітинг. 

Отже, мирне відокремлення Каталонії через те, що кастильці далеко не всі заражені шовіністичним вірусом, є можливим.

Каталонська революція: втрата шансу?

У тому, що Іспанія – як і Великобританя та Росія – рано чи пізно розпадеться, немає жодного сумніву. Про те, що всі імперії розпадаються, свідчить уся історія людства. Каталонія рано чи пізно стане незалежною.

Але сьогодні, відмовившись – принаймні на час – від проголошення незалежності, президент Пучдемон, втратив шанс – принаймні на той же час – опертися на величезну мобілізацію каталонського народу. Передусім, мобілізацію робітників.

3 жовтня каталонські профспілки розпочали загальний страйк. В його авангарді були докери і пожежники. Але Пучдемон – представник дрібнобуржуазної партії «Конвергенція і союз». А буржуазія, що каталонська і кастильська, що українська і російська, готові домовлятися всупереч інтересам своїх народів.

Відмова Пучдемона опертися на народну мобілізацію каталонців, як і відмова грецького прем’єра Ципраса опертися після грецького референдуму 2015 року на анти ЄС-івську та анти МВФ-івську мобілізацію греків, домовляння з Мадридом чи Брюселем, загрожують не лише втратою шансу отримати давно омріяну незалежність. Це також втрата шансу змінити систему Євросоюзу, де безоглядно правлять банки – а такі країни, як Україна, Греція чи Каталонія чи, навіть Іспанія, залишаються ринком збуту, дешевою робочою силою та дешевими природними ресурсами.

«У ці хвилини каталонський уряд втрачає найвеличніший історичний момент засудити шантаж і насильство Системи, і закликати народи Європи, викраденої банками, до нового об’єднання – на принципах інших, гуманістичних цінностей», – пише про це Олег Ясинський.

Володимир Чемерис

Читати по темі:

Франсиско Абад. Полвека испанской левой

Андрей Манчук. Первомай в Барселоне

Андрій Мовчан. Інший сепаратизм. Каталонський варіант

Артем Кирпиченок Квебек, Каталония, везде...

Илья Знаменский Откуда берутся сепаратисты

Федерико Кампанья Интернациональные бригады!

Андрій Мовчан Київ - Мадрид

Егор Воронов Письмо мальенького человека

Жилье Треме Гарсиа Лорка: последние часы жизни

Сергей Киричук После Евросоюза

Дмитрий Колесник Битва за Мадрид